Є такий момент у практиці, коли розумієш: ти хороший спеціаліст. Клієнти задоволені. Результати є. Але тебе не видноЦе синдром соціальної смерті. Не самозванець — це надто м'яко. Самозванець сумнівається у компетентності. Тут інше: людина компетентна, але публічно не існує 😎🎓Нас вчили нейтральності. Чистий аркуш, мінімум себе у просторі сесії. У кабінеті — це і є професіоналізм. У блозі — це називається «ще один психолог, якого ніхто не читає».Три зіткнення, які я бачу постійно:1️⃣ Чим глибша експертиза, тим голосніший внутрішній голос, який каже «ти недостатньо компетентний, щоб про це писати». Даннінг і Крюгер зафіксували це ще у 1999-му: дилетант впевнений, професіонал сумнівається. Твій сумнів — ознака кваліфікації, а не сигнал мовчати.2️⃣ «Мені потрібна команда, оператор, дизайнер» і ти чекаєш запрошення до Голлівуду, щоб зняти три рілси. Які в більшості випадків не злетять. Бо 100500 людей роблять перші три рілси, а потім кидають, бо продакшн без команди не витягнути, самому знімати немає ні досвіду, ні часу. Так і красуються акаунти з трьома відосами.3️⃣ Вічна тема, як єгипетська піраміда: «я не люблю продавати». Окей. Тоді клієнт має «кинути на картах», щоб знайти тебе серед тисячі схожих профілів. Само по собі нічого не станеться особливо, коли ти тільки став коучем, а на курсі обіцяли, що після PCC ICF клієнтів буде море. Питання не в маніпуляціях. Питання в тому, щоб знайти свій формат той, який тебе драйвить. Бо «чекати, поки про мене заговорять і почнуть передавати з рук у руки» — це стратегія. Просто дуже повільна. І працює вона у тих, хто вже видимий.Синдром соціальної смерті лікується не курсом із маркетингу і не новим сертифікатом. Він лікується рішенням почати з тим форматом, який тобі підходить, з тією регулярністю, яку ти реально витримаєш, і без голлівудського продакшну. Профіль із трьома відосами і тишею — це не старт. Це пам'ятник наміру. Про "контент-завод" у наступному дописі, зізнавайтесь вже купили курс по створенню контента за 2 хвилини? 👇