«ЩО СКАЖУТЬ ЛЮДИ?» НАЙГУЧНІШИЙ ШЕПІТ У ТВОЇЙ ГОЛОВІ Цей шепіт супроводжує нас усюди. Він у виборі професії, стилю життя, у рішенні промовчати, коли хочеться кричати.«Що скажуть люди?» – фраза, на яку психіка автоматично реагує скутістю, соромом, провиною. Вона миттєво будує навколо нас стіни там, де мав бути простір для життя. Страх бути «не таким». Звідки він, що з ним робити, і як дозволити собі просто бути? Поговоримо про це. Іноді приходить відчуття, що ми живемо так, ніби за кожним нашим кроком спостерігає невидиме журі.Ми обриваємо себе на півслові, фільтруємо емоції, підганяємо життя під «загальноприйняті» норми, аби, не дай боже, не здатися дивним. Ми настільки звикли озиратися на цей примарний шепіт натовпу, що перестали чути через нього власний голос. Але хто всі ці люди, чиє схвалення ми намагаємося отримати? Чи замислювалися ви над тим, і чи цікаво вам, що саме відбувається? В певних ситуаціях спрацьовує еволюційний спадок, який, як не дивно, психіка зберігає як архетип ще з часів життя людей у племенах. Тоді він дійсно діяв напряму і був питанням життя та смерті. Якщо інші члени племені виносили вирок, вигнання для людини в прямому сенсі означало загибель. Життя у племені давно вже немає, а ми все ще боїмося його погляду. Відповідати соціальним «нормам» – це і зараз працює, як інстинкт самозбереження. Історичне і найближче до нас за часом радянське минуле. На жаль, цей спадок до тепер передається наступним поколінням. «Не ганьби мене перед сусідами!» - це класика виховання. Наші власні психологічні захисти також «жартують» із нами: ми часто думаємо, що люди думають про нас те, що ми самі про себе думаємо. Не більше і не менше. Іноді важко зізнатися, що зараз ти сам не дуже високої думки про себе, тож нехай краще так думають ці «погані» люди. Аби не втрачати пильності від можливого полегшання, яке часто дає переусвідомлення, треба пам'ятати, що в сучасному світі варто добре навчитися відрізняти цей підступний шепіт в своїй голові від дійсно небезпечних явищ в соціумі, таких як булінг, бойкот, харасмент, вплив тоталітарних сект, деструктивних і аб'юзивних стосунків в сім'ї тощо. Ну і заради об'єктивності треба сказати, що люди говорять про людей. Це було, є і буде. Іноді пліткують, іноді захоплюються, іноді заздрять і ганьблять. Але яке значення це має для того, хто добре знає себе і своє життя? І наскільки насправді загрозливо, виходячи з вищесказаного, що кажуть про нас поза очі?Чи можемо ми стати виключенням і ніколи не потрапити «на язик» з тих чи інших причин? Ні, звісно ні. Отже, що станеться, коли все це у нас розкладеться по поличках? Нам стане не цікава відповідь на питання «Що скажуть люди?» Ми перестанемо віддавати купу своєї дорогоцінної психічної енергії на її пошуки або на перебування в токсичних почуттях, викликаних цим тригером. Ми станемо вільними. Ваш психолог#життя_як_воно_є#pro_відносини