В останні тижні в моїй роботі був щільний потік історій про розлучення батьків. І в кожній із них дитина опинялася не просто свідком, а буквально в епіцентрі. Це були підлітки, що думають, рефлексують, відчувають.⚡️

Один із них уже дорослий хлопець, студент. Він розповідав, що батьки зараз у складних стосунках, постійно сваряться, і кожен із них окремо розповідає йому свою версію того, що відбувається. Він каже: «Мені здається, що я маю їх помирити. Я люблю їх обох. І мені дуже важко це все слухати. Я ніби розриваюся навпіл».⚡️

Інша історія - дівчина, старшокласниця. Батьки розлучилися, але продовжують спілкуватися, тому що є спільні родичі, зв’язки. Тато тяжко переживає розлучення. І знову дитина опиняється в центрі стосунків дорослих. Дівчина злиться на маму за те, що та не може вибудувати межі в розмові з татом. Злиться на тата, тому що під час кожної зустрічі він усе одно зривається в образи й претензії. І ця напруга починає розливатися далі - на бабусю, дідуся. А у відповідь вона чує: «Ти поводишся неввічливо і грубо». Тобто дитина спочатку опиняється в ситуації, з якою її психіка не справляється, а потім ще й стає «поганою» за свою реакцію.⚡️

Була ще одна історія, вже про молодшого підлітка. Після розлучення батько в сильних емоціях наговорив доньці багато поганого про маму. І дівчинка цілий місяць не розмовляла з матір’ю. Потім мамі знадобилося багато сил, щоб відновити контакт.

🔺Розлучення - це не просто рішення. Це стан, у якому багато болю, злості, образи, розгубленості. Іноді настільки багато, що це просто нікуди подіти. І в цей момент дуже природно хотіти з кимось цим поділитися, пояснити свою правду, бути почутим. Хоч десь відчути, що ти не один і тебе розуміють.

📌 Проблема лише в тому, що з дитиною це обговорювати не можна, тому що вона не може цього витримати.

У неї немає внутрішньої конструкції, яка дозволить це розкласти, відфільтрувати, віддати назад. Вона бере все цілком і залишається з цим сам на сам.Потрібно знайти для себе місце, де це можна витримати по-дорослому.

🌱 Іноді це подруга, з якою можна говорити чесно і яка вміє слухати.

🌱 Іноді це психолог, де можна розібрати не тільки сам конфлікт, а й свій стан у ньому.

🌱 Іноді це навіть прості речі - записи в щоденнику, голосові, будь-який формат, де можна виговоритися і не зруйнувати при цьому стосунки з дитиною. Це не скасовує вашого болю, це просто дозволяє не передавати його далі. Тому що довіру дитини потім відновлювати складно.

🌿Якщо зараз важко, не залишайтеся з цим наодинці. Можна розбиратися і можна проживати цей період так, щоб не втрачати контакт із дитиною.