Проєкція.UA | Ціна стратегічної незв’язності в Ірані✍️ Автори: Richard K. Betts, Ste...

🇺🇦 Ціна стратегічної незв’язності в Ірані✍️ Автори: Richard K. Betts, Stephen Biddle🗓 27 березня 2026🌍 Джерело: Foreign AffairsДля Америки вигоди від війни не переважать її витрат---Всупереч бездушній піар-кампанії адміністрації Трампа на початку наступу на Іран, війна — це не кіно і не відеогра. Початок війни — це рішення вбивати реальних людей, нищити майно та відволікати обмежені ресурси від інших пріоритетів. Щоб такі моральні та матеріальні витрати були прийнятними, вони повинні мати добру мету. Проте жодна мета не буде достатньо доброю, якщо вона не супроводжується стратегією, яка може досягти цієї мети за прийнятну ціну. Стратегія — це просто план, за яким військова міць забезпечить бажаний політичний результат. Війна проти Ірану цього не має.Поширеним ризиком під час війни є зміщення цілей, коли тактичні вимоги складних бойових операцій забезпечують негайні військові цілі, не служачи вищій стратегічній та політичній меті. Занадто часто наївні політичні лідери припускають, що військовий розгром ворога обов'язково дорівнює стратегічному успіху. Мета та стратегія в Ірані мають бути узгоджені, якщо нинішня війна взагалі має мати якесь виправдання.Заради аргументації залишмо поки що осторонь вирішальне політичне та моральне питання про те, чи був початок нинішньої війни легітимним. Навіть легітимні війни повинні вестися розумно, а це вимагає узгодження засобів і цілей. Нагальне питання полягає в тому, чи зробила це адміністрація, чи її ведення війни є таким же незв’язним, примхливим і контрпродуктивним, як вважають її критики.Офіційною метою початку війни було усунення насильницької загрози інтересам США з боку Ісламської Республіки. Адміністрацію Трампа критикували за стратегічну плутанину, оскільки вона декларувала різні цілі, що мали б служити цій меті: ліквідувати можливість Тегерана розробляти ядерну зброю, знищити його ракетні та військово-морські сили та повалити режим. Апологет адміністрації, однак, міг би стверджувати, що все це — взаємодоповнюючі цілі, а не альтернативи, і що стратегія полягає в спробі досягти всього вищепереліченого, з діапазоном намірів від максимальних до мінімальних. Максимальним результатом було б вирішення іранської проблеми більш-менш повністю через зміну режиму. Якщо це не спрацює, мінімальною метою було б керування проблемою шляхом каліцтва Ірану на деякий час і періодичного відновлення війни для придушення будь-яких загроз, що відновилися. Цей запасний варіант періодичного поновлення війни відомий як «підстригання газону» (mowing the lawn).📖 Читати повний перекладЧитати повний переклад