Чому зручні люди найчастіше самотні?

Ми стаємо зручними непомітно. Не від надлишку любові, а від страху. Ми боїмось конфлікту, самотності і втратити любов. В голові крутиться переконання «Якщо я буду поводитися добре, мене любитимуть». Так ми впадаємо в дитячу позицію, де любов умовна і її потрібно «заслужити» зручністю. Ми підтримуємо ілюзію, що люблять хороших, і водночас у реальності знищуємо себе. Любов — не те що можна заслужити. Нас або люблять, або ні.

Але ж, погодьтеся, завжди є спокуса вважати, що це і є найбезпечніший маршрут: бути тихим, «зручним», не висовуватися. Нас можуть не помітити — зате й не побʼють. Так спрацьовує інстинкт самозбереження: догоджати всім і залишатися для всіх хорошим.Питання в іншому: чи може хтось полюбити вас як особистість, якщо за всім цим «хорошим» вас майже немає? Відповідь, звісно, негативна, адже, як не крути, ви самі себе не любите. Я колись давно зрозуміла: чим більше я люблю себе й обираю себе, тим більше мене люблять. Така от егоїстична схема любові. Проста і робоча. Робити те, що справді подобається, займатися тим, що цікаво, обирати те, що хочеш — не читаючи думок інших людей. І тут виявляється кумедна несподіванка: раптом ти подобаєшся іншим. І твоя справа теж. Коли ж ми намагаємося робити те, що від нас очікують, виникають дві проблеми. По-перше, легко помилитися: люди самі часто не знають, чого хочуть. Вгадати майже неможливо. По-друге, список «вимагачів» (родичі, друзі, клієнти) — нескінченний. Як догодити всім? Ніяк.Тому краще догодити хоча б собі.

Зазвичай своїм учням та клієнтам, які мають нав'язливе бажання бути для всіх хорошими, я даю одне завдання: завжди відповідати «Ні».

Це допомагає зрозуміти, що люди або спокійно сприймають відмову, або просто звикають до вашого нового «Я».

Після відмови можна передумати і погодитись, якщо ви справді цього хочете. Та часто відмова стає нормою. Можна навіть навчитися відмовляти настільки красиво, що людина вам ще й подякує за це. Ваше життя належить лише вам, тож вам і вирішувати, для кого його жити. На мою думку, логічніше жити його для себе. Цінувати життя інших ми починаємо рівно тоді, коли усвідомлюємо і цінуємо власне. курс про Ексзистенції 💙