Психоаналітичний slay 🎀 | Останніми днями в різних розмовах зачіпалася тема психічної зрілості.Д...

Останніми днями в різних розмовах зачіпалася тема психічної зрілості.Для психоаналізу поняття спекулятивне та досить кумедне, оскільки під зрілістю зазвичай мається на увазі генітальна сексуальність. Це коли об’єктом бажання є особа протилежної статі. Не як частковий об’єкт, як то красива посмішка чи тембр голосу, проте як створіння інше, з усіма своїми амбівалентностями та неоднозначностями.Говорячи про психічну зрілість в психології, переважно мається на увазі та кількість труднощів та фрустрацій, яка була пережита суб’єктом. Це те, що зазвичай називається побутовим “школа життя”. Звідси є виток певної специфічної етики, етики наділення “зрілої” особистості нестачею чогось. Тобто від кількості пережитого залежить і та міра невистачаючого, яка є приписом суб’єкта:“В 28 років мусиш бути доцентом, бо вже відвоював, відслужив, багато бачив, всього навчився”.Слід розглядати і іншу сторону поняття психічної зрілості, як що вже послуговуватись таким виміром.А саме ,схоплення межі бажання. Психоаналіз, зрештою, попри певні стереотипи, не є практикою звільнення, але є практикою, яка також направлена на виявлення тої межі, що про себе суб’єкт може заявити.Перше зіткнення з таким рубіжем є дзеркальний образ, як цей образ розмістити, “повідомити” про нього, то є задача нетрівіальна.Знання про межі бажання є важливим запобіжником того, що взмозі винести суб’єкт, іншими словами, замість “Just Do It” – “Just don’t do that”.Людина, в незалежності від того, чи це суб’єкт безсвідомого, чи індивід психології, то є такт, який має своє завершення, попри усю сингулярність, заявлену психоаналізом, завершення аналізу в кабінеті чи замовкання психоаналітика в публічному полі є тим, що необхідно кожній елементарній структурі.