©️ Архімандрит Єфрем Мораїтіс. «Моє життя зі Старцем Йосифом» 📖Любов геронди Йосифа Ісихаста до Пресвятої Богородиці неможливо описати. З очей його текли сльози лише від того, що він вимовляв Її ім’я, або бачив Її ікону, або чув, як хтось співає якийсь спів на Її честь. У його листах ми бачимо, як він любив Пресвяту Богородицю: «… Всі святі створили багато похвал нашої Матері Божої, але я, убогий, не знайшов більш прекрасної і солодшої похвали та імені, ніж так закликати Її в кожну мить: "Мати моя! Солодка моя Матінко!". І як тільки ми її покличемо, Вона відразу поспішає на допомогу. Не встигаєш сказати: "Пресвята Богородице, допоможи мені!", — і одразу наче блискавка осяює розум і наповнює світлом серце. І спонукає розум до молитви і серце до любові. І часто минає ціла ніч у риданнях і солодкозвучних голосах, що оспівують Її, а насамперед — Того, Кого Вона носила». Він давно вже просив Її забрати його, щоб відпочити. Бувало, він тримав в обіймах ікону Божої Матері і зі сльозами говорив: «Коли Ти прийдеш за мною? Коли приймеш мою душу?» Тому добрий Бог і Пресвята Богородиця удостоїли геронду великої честі: у день Її Успіння, 28 серпня 1959 року, дарували успіння і йому, ясно показавши, як Божа Мати відгукнулася на його бажання зустрічі з Нею, як явно його зустріла і нагородила.