Псалом LXXXVIII
¹ Повчання Ефама Езрахіта.
² Милості [Твої], Господи, повіки співатиму, з роду в рід сповіщатиму істину Твою устами моїми.
³ Бо Ти сказав: навіки милість перебуватиме, на небесах приготується істина Твоя.
⁴ «Я заповів завіт обраним Моїм, клявся Давидові, рабу Моєму:
⁵ навіки утверджу нащадків твоїх і збудую з роду в рід престіл твій».
⁶ Прославлятимуть небеса дивні діла Твої, Господи, і правду Твою в Церкві святих.
⁷ Бо хто на небесах зрівняється з Господом? І хто подібний до Нього між синами Божими?
⁸ Бог, що Його прославляють собори святих, великий і страшний для всіх, хто навкруги Нього.
⁹ Господи, Боже Сил! Хто подібний до Тебе?! Всесильний Ти, Господи, і правда Твоя навкруги Тебе.
¹⁰ Ти володарюєш над силою моря і втихомирюєш розбурхані хвилі його.
¹¹ Ти смирив гордого, немов пораненого, і кріпкістю сили Твоєї Ти розсипав ворогів Твоїх.
¹² Твої небеса і Твоя земля. Ти створив всесвіт і все, що наповнює його.
¹³ Північ і південь Ти створив єси. Фавор і Єрмон іменем Твоїм радуються.
¹⁴ Сильні рамена Твої, міцна рука Твоя, високо піднесена правиця Твоя.
¹⁵ Правосуддя і справедливість — основа Престолу Твого. Милість і істина йдуть перед лицем Твоїм.
¹⁶ Блаженні люди, що знають глас святковий: Господи, у світлі лиця Твого вони ходять,
¹⁷ і іменем Твоїм вони радуються весь день, і правдою Твоєю підносяться.
¹⁸ Бо Ти похвала сили їхньої, і милістю Твоєю підноситься ріг наш.
¹⁹ Бо Господь — Захист наш і Святий Ізраїлів — Цар наш.
²⁰ Колись говорив Ти у видінні святому Твоєму і сказав: «Я подав поміч мужньому, підніс обраного з людей Моїх.
²¹ Я знайшов Давида, слугу Мого, і миром святим Моїм помазав його.
²² Рука Моя захистить його і сила Моя підкріпить його.
²³ Не подолає ворог його, і син беззаконня не візьме в неволю його.
²⁴ Розіб’ю перед ним ворогів його, і знищу ненависників його.
²⁵ Істина Моя і милість Моя з ним, і ім’ям Моїм піднесеться сила його.
²⁶ І покладу на море руку його і на ріки — правицю його.
²⁷ І буде він звати Мене: «Ти Отець мій і Бог мій, твердиня спасіння мого.»
²⁸ І я первенця піднесу Мого високо, вище царів землі.
²⁹ Навіки збережу йому милість Мою, і завіт Мій вірний йому.
³⁰ І продовжу навіки рід його, і престіл його — як дні неба.
³¹ А якщо сини його покинуть закон Мій і не будуть ходити за заповідями Моїми,
³² якщо зневажать устави Мої і повелінь моїх не збережуть,
³³ то Я з жезлом прийду на беззаконня їх і з тяжкою карою — на неправду їх.
³⁴ Милості ж Моєї не відійму від нього й не переміню правди Моєї,
³⁵ не зламаю завіту Мого і не зміню того, що вийшло з уст Моїх.
³⁶ Один раз клявся Я святістю Моєю і не скажу неправду Давиду.
³⁷ Насіння його перебуватиме повіки, і престіл його — як сонце переді Мною,
³⁸ як місяць, так буде він стояти вічно. Свідок на небесах певний».
³⁹ А ось тепер Ти відкинув, занедбав і прогнівався на помазаника Твого.
⁴⁰ Зневажив завіт Твій з рабом Твоїм і скинув на землю вінець його.
⁴¹ Ти зруйнував навкруги мури його і твердині його обернув на руїну.
⁴² Грабують його всі, хто проходить шляхом, став він посміховиськом у сусідів своїх.
⁴³ Ти підніс правицю супротивників його, порадував усіх ворогів його.
⁴⁴ Ти обернув назад вістря меча його і не підкріпив його в бою.
⁴⁵ Відібрав славу його і престіл його повалив на землю.
⁴⁶ Ти вкоротив дні влади його і вкрив його соромом.
⁴⁷ Доки ж, Господи, будеш відвертати від нас лице Твоє, доки буде палати над нами гнів Твій?
⁴⁸ Спом’яни, який вік мій. Хіба не на марне Ти створив усіх синів людських?
⁴⁹ Хто з людей пожив і не зазнав смерти? Хто визволив душу свою від руки пекла?
⁵⁰ Де давні милості Твої, Господи, що ними клявся Ти Давидові в істині Твоїй?
⁵¹ Згадай, Господи, наругу над слугами Твоїми, яку я ношу в серці своїм від сильніших народів.
⁵² Від ворогів Твоїх, Господи, що знеславлюють ім’я помазаника Твого.
⁵³ Благословен Господь навіки. Амінь, амінь.