Книга пророка Осії
Глава ІІ
¹ Говоріть братам вашим: «Мій народ», і сестрам вашим: «Помилувана».
² Судіться з вашою матір’ю, судіться; бо вона не дружина Моя, і Я не чоловік її; нехай вона відкине блуд від лиця свого і перелюбство від грудей своїх,
³ щоб Я не роздяг її донага і не виставив її, як у день народження її, не зробив її пустелею, не обернув її на землю суху і не уморив її спрагою.
⁴ І дітей її не помилую, тому що вони діти блуду.
⁵ Бо блудодіяла мати їхня й осоромила себе та, яка зачала їх; бо говорила: «піду за коханцями моїми, які дають мені хліб і воду, вовну і льон, єлей і напої».
⁶ За те ось, Я перегороджу шлях її тернами й обнесу її огорожею, і вона не знайде стежок своїх,
⁷ і поженеться за коханцями своїми, але не наздожене їх, і буде шукати їх, але не знайде, і скаже: «піду я, і повернуся до першого чоловіка мого; бо тоді краще було мені, ніж тепер».
⁸ А не знала вона, що Я, Я давав їй хліб і вино та єлей і примножив у неї срібло і золото, із якого зробили ідола Ваала.
⁹ За те Я візьму назад хліб Мій у його час і вино Моє у його пору і відберу вовну і льон Мій, чим покривається нагота її.
¹⁰ І нині відкрию сором її перед очима коханців її, і ніхто не візьме її з руки Моєї.
¹¹ І припиню у неї всякі веселощі, свята її і новомісяччя її, і суботи її, і всі торжества її.
¹² І спустошу виноградні лози її і смоковниці її, про які вона говорить: «це у мене подарунки,  які надарували мені коханці мої»; і Я перетворю їх на ліс, і польові звірі поїдять їх.
¹³ І покараю її за дні служіння Ваалам, коли вона кадила їм і, прикрасивши себе сережками і намистами, ходила за коханцями своїми, а Мене забула, — говорить Господь.
¹⁴ Тому ось, і Я захоплю її, приведу її в пустелю, і буду говорити до серця її.
¹⁵ І дам їй звідти виноградники її і долину Ахор, у переддень надії; і вона буде співати там, як у дні юности своєї і як у день виходу свого із землі Єгипетської.
¹⁶ І буде у той день, — говорить Господь, — ти будеш кликати Мене: «чоловіче мій», і не будеш більше кликати Мене: «Ваале*».
¹⁷ І відкину імена Ваалів від уст її, і не будуть більше згадувані імена їх.
¹⁸ І укладу в той час для них союз із польовими звірами і з птахами небесними, і з плазунами на землі; і лук, і меч, і війну знищу від землі тієї, і дам їм жити у безпеці.
¹⁹ І заручу тебе Мені повік, і заручу тебе Мені у правді і суді, у благості й милосерді.
²⁰ І заручу тебе Мені у вірності, і ти пізнаєш Господа.
²¹ І буде у той день, Я почую, — говорить Господь, — почую небо, і воно почує землю,
²² і земля почує хліб і вино і єлей; а ці почують Ізреель.
²³ І посію її для Себе на землі, і помилую Непомилувану, і скажу не Моєму народу: «ти Мій народ», а він скаже: «Ти мій Бог!»
–
* Господарю мій.