Молись за Україну | Книга Пророка ЄреміїГлава VI¹ Біжіть, діти Веніамінові, із середовища ...

Книга Пророка ЄреміїГлава VI¹ Біжіть, діти Веніамінові, із середовища Єрусалима, й у Фекої сурміть трубою і дайте знати вогнем у Бефкаремі, бо від півночі з’являється біда і велика загибель.² Розорю Я дочку Сиону, красиву і зніжену.³ Пастухи зі своїми стадами прийдуть до неї, розкинуть намети навколо неї; кожен буде пасти свою ділянку.⁴ Готуйте проти неї війну; вставайте і підемо опівдні. Горе нам! день уже схиляється, розпростираються вечірні тіні,⁵ Вставайте, підемо і вночі, і зруйнуємо чертоги її!⁶ Бо так говорить Господь Саваоф: рубайте дерева і робіть насип проти Єрусалима: це місто має бути покаране; у ньому всяке гноблення.⁷ Як джерело вивергає із себе воду, так воно виточує із себе зло: у ньому чутно насильство і грабіжництво, перед лицем Моїм завжди обра́зи і рани.⁸ Врозумися, Єрусалиме, щоб душа Моя не віддалилася від тебе, щоб Я не зробив тебе пустелею, землею ненаселеною.⁹ Так говорить Господь Саваоф: до кінця обберуть залишок Ізраїля, як виноград; працюй рукою твоєю, як збирач винограду, наповнюючи кошики.¹⁰ До кого мені говорити і кого напоумлювати, щоб слухали? Ось, вухо у них необрізане, і вони не можуть слухати; ось, слово Господнє в них у посміянні; воно неприємне їм.¹¹ Тому я переповнений люттю Господньою, не можу тримати її у собі; виллю її на дітей на вулиці і на зібрання юнаків; узяті будуть чоловік з дружиною, літній з тим, хто віджив літа́.¹² І доми їхні перейдуть до інших, також поля і дружини; тому що Я простягну руку Мою на жителів цієї землі, — говорить Господь.¹³ Бо від малого до великого, кожен з них відданий користолюбству, і від пророка до священика — усі діють облудно;¹⁴ лікують рани народу Мого легковажно, говорячи: «мир! мир!», а миру немає.¹⁵ Чи соромляться вони, роблячи мерзоти? ні, ніскільки не соромляться і не червоніють. За те впадуть між убитими, і під час відвідування Мого будуть повалені, — говорить Господь.¹⁶ Так говорить Господь: зупиніться на шляхах ваших і розгляньте, і розпитайте про путі древніх, де путь добра, і йдіть нею, і знайдете спокій душам вашим. Але вони сказали: «не підемо».¹⁷ І поставив Я вартових над вами, сказавши: «слухайте звук труби». Але вони сказали: «не будемо слухати».¹⁸ Отже, слухайте, народи, і знай, зібрання, що з ними буде.¹⁹ Слухай, земле: ось, Я приведу на народ цей згубу, плід помислів їх; бо вони слів Моїх не слухали і закон Мій відкинули.²⁰ Для чого Мені ладан, який іде із Сави, і запашна тростина з далекої країни? Всепалення ваші неугодні, і жертви ваші неприємні Мені.²¹ Тому так говорить Господь: ось, Я покладу перед народом цим спотикання, і спотикнуться об них батьки і діти разом, сусід і друг його, і загинуть.²² Так говорить Господь: ось, іде народ від країни північної, і народ великий піднімається від країв землі;²³ тримають у руках лук і спис; вони жорстокі і немилосердні, голос їх шумить, як море, і несуться на конях, вишикувані, як одна людина, щоб воювати з тобою, дочко Сиону.²⁴ Ми почули звістку про них, і руки у нас опустилися, скорбота охопила нас, муки, як жінку при пологах.²⁵ Не виходьте в поле і не ходіть дорогою, бо меч ворогів, жах з усіх боків.²⁶ Дочко народу мого! опояши себе веретищем і посипай себе попелом; тужи, ніби про смерть єдиного сина, гірко плач; бо раптово прийде на нас згубник.²⁷ Вежею поставив Я тебе серед народу Мого, стовпом, щоб ти знав і стежив за шляхом їх.²⁸ Усі вони — вперті відступники, живуть наклепами; це мідь і залізо, — усі вони розбещувачі.²⁹ Роздувальний міх обгорів, свинець зотлів від вогню: плавильник плавив даремно, бо злі не відокремилися;³⁰ відкинутим сріблом назвуть їх, тому що Господь відкинув їх.