Що таке неолібералізм?

Мабуть, жодне слово в інтернеті не використовують настільки бездумно, як "неолібералізм". Ним буквально називають все підряд. Збільшення видатків на соціалку, ввезення мігрантів, гей-паради, підвищення чи зниження податків. Але це слово означає воно цілком конкретну політику.

Неолібералізм — це передусім, економічна доктрина, яка склалася в середині ХХ століття як реакція на тодішні процеси.

По-перше, це державне планування совітського типу. Багато "прогресивних" інтелектуалів дуже захоплювалися совком.

По-друге, це була післявоєнна держава загального добробуту, яка постійно розширювалася , а також домінування профспілок.

Засновники цієї ідеологи — це економісти як ось Фрідріх Гаєк, Людвіг фон Мізес, а пізніше Мілтон Фрідман. Ці люди обстоювали ідею, що вільний ринок і мінімальне втручання держави в економіку — це найкращий шлях розвитку.

Себе вони вважали справжніми спадкоємцями класичної ліберальної традиції.  Сьогодні, найближчі до них, певне, лібертаріанці. Хоч неоліберали не відкидали цілком і повністю систему соціального забезпечення. Фрідріх Хаєк захищав традицію як результат культурної еволюції, адже вона формувалася методом спроб і помилок. Це тема для окремого розмови.

Але чого саме хотіли ці економісти?

1. Приватизувати державну власність. Адже вони неефективна і породжує корупцію.

2. Дерегулювати ринки. Зменшити бюрократію, перевірки для бізнесу.

3. Запустити вільну торгівлю, зменшити мита і відкрити ринки для іноземного капіталу

4. Зменшити державні податки і видатки

5. Віддати шкільну та медичну сферу на відкуп ринку. У Фрідмана була ідея ваучерів. Коли держава віддає сертифікат на певну суму грошей і родина може вибрати школу.

Я думаю,що ви зрозуміли напрям їх думок.

Практично ці ідеї почали втілювались урядами Рейгана в США і Тетчер у Британії в 1980-х. У 1989 році економіст Джон Вільямсон сформулював "Вашингтонський консенсус" — набір рекомендацій для країн, що розвиваються, і для постсоціалістичних держав, який фактично став інструкцією для реформ 1990-х. Найбільш показовими приклад із сусідніх держав стала Польща із планом Бальцеровича.

Справжні критики та аналітики вказували на зростання економічної нерівності, закриття фабрик (промисловці переносили їх у країни Третього світу), комерціалізація усього і вся тощо. Але це серйозна дискусія, а не примітна пропаганда.

Мені, наприклад, не дуже подобається їх розуміння свободи у цих мислителів. Людина із наркотичною залежністю важко назвати по-справжньому вільною.

Але хай там як без економічної свободи буде у вас другий совєцкій союз, бідність та злидні.

Неолібералізм — це не абстрактне зло, а цілком конкретний пакет капіталістичних реформ.

Тому, любі друзі, перш ніж когось називати певним лайливим словом бажано дізнаватися його значення.

@pravytsa