Моє повернення від українських буднів до робочих трудовиєбуднів відбувається під акомпонемент чергового масованого обстрілу, тому трохи відстороненої інформаційної повістки про Мезоамериканські кодекси! Є одна особливість давніх мезоамериканських цивілізацій, про яку майже не говорять: у них були справжні книги. Книжка була фундаментом культури: невипадково на науатлі Мезоамерику називали Амоштляльпан (Amoxtlalpan, «країна книг»). Створення цих рукописів, тлакуілóллі, було заняттям почесним, вважалося мистецтвом: майстри-художники тлакуїло зображували складні релігійні уявлення, пророцтва та історію свого народу. Кодекси створювали навіть знатні жінки: у Кодексі Теллеріано-Ременсіс (фото 1) зліва сидить жінка-художник. Після іспанського завоювання мистецтво тлакуіоллі не тільки не згасло, воно розквітло: корінні громади потребували нових документів для відстоювання своїх прав у соціальних, правових та економічних умовах, що змінилися. Кажуть, конкістадори, побачивши «розписні книги» у Тлашкалі, Тескоко, Тлателолько та Теночтітлані, були вражені. Однак це не завадило їм влаштувати їх варварське їх знищення. До речі, не лише іспанці спалювали кодекси: бібліотеки Тескоко, наприклад, розорили тлашкальтеки, союзники Кортеса. Свою роль відіграла і крихкість матеріалів, з яких було зроблено книжки. У результаті до наших днів дійшло не так багато оригінальних документів. У Мексиці сьогодні зберігається лише один доіспанський кодекс: Коломбіно з Тутутепека (фото 2), що в прибережному штаті Оахака. З 1520 року, як у листі Кортеса імператору Карлу I вперше згадані «розписні книжки», й упродовж наступних століть кодекси масово вивозилися зарубіжних країн. Тепер їх можна зустріти у державних та приватних колекціях у всьому світі. Лише наприкінці ХІХ століття Мексика перейнялася питанням повернення стародавніх книг на батьківщину. Досі неясно, коли саме в Мезоамериці почали виготовляти книги з оленячої шкіри, паперу яматль чи великих тканинних полотен. Кодекси могли бути ще у ольмеків в епоху розквіту їхньої культури (бл. 1250–600 рр. до н.е.). Один із найдавніших відомих зразків був знайдений у похованні майя в археологічній зоні Мірадор у Чьяпасі, однак у такому жалюгідному стані, що розкрити його та прочитати вміст так і не вдалося (фото 3). Артефакт відносять до періоду 250-500 років. н.е.