Іноді здається, що ти зі своєю психологічною освітою - наче погано снаряджений військовий. З дерев’яним Калашом.А колеги всі навколо - ніби нафаршировані за стандартами психологічного “НАТО”. У крутій формі, з сучасною зброєю і купою фіч: мультитули з ножичками, ліхтарики з трьома режимами, GoPro на шоломі, рація, турнікети на кожній кінцівці (про всяк випадок), гемостатик, ізраїльський бандаж, оклюзійні наліпки, декомпресійна голка, ще й ножиці-травматологи для броніка.А ти - такий типу з радянською каскою часів Другої світової, яка тисне на мозок. І з одним бинтом на весь підрозділ.Та правда у тому, що так тільки здається.Бо коли ти працюєш в країні, яка живе війною, дуже швидко з’ясовується, що ніяка “натовська” комплектація не гарантує від безпорадності. У більшості з нас є не стільки зброя, скільки здатність тримати позицію, якщо вже військовою метафорою оперувати.Так що, якщо чесно, у психолога під час війни працює не те, що блищить.А те, що здатно витримати.Як дерев'яний Калаш.до речі, не такий він і дешевий...#метафора