Ще трохи про Теорію Травми Зради (Betrayal Trauma Theory).Її суть в тому, що вона завдана людиною, якій ти довіряв надто сильно.Батьками. Партнером. Близьким другом. Травма в умовах прив’язаності має особливу динаміку. Бо психіка опиняється в дуже жорсткому конфлікті: побачити правду - небезпечно і не побачити - теж.Тому вона (психіка) робить дивну, але дуже зрозумілу річ: не до кінця усвідомлює те, що сталося. Мінімізує. Фрагментує. “Не знає”. “Не бачить”. Відкладає розуміння на роки. Саме тому людина:- не називає насильство насильством;- лишається у руйнівних стосунках;- відчуває дивну лояльність до кривдника;- пам’ятає події уривками;- звинувачує себе замість того, хто завдав болю.У цьому місці багатьом хочеться сказати: "Та невже не можна було просто піти?”, “Чому не можна було зрозуміти раніше?”, “Чому вона мовчала?”.Можна було б, якби психіка працювала як холодний аналітик.Але вона працює як система виживання. Як спосіб хоч якось зберегти зв’язок, від якого залежить життя, любов, дах над головою, відчуття приналежності або хоча б ілюзія безпеки. Отака “сліпота до зради”. Яка приходить з рук того, хто мав би бути домом.Страшна річ, коротше кажучи.