Інсайти вчорашньої інтервізійної групи: професійні рефлексії, клінічні нотатки, мікроспостереження- Іноді під час фармакотерапії у клієнта з психопатичним/антисоціальним спектром відбувається не полегшення, а навпаки - активація: внутрішнє кипіння, дратівливість, ажитація, імпульсивність. Лікарі з досвідом взагалі-то намагаються уникати препарати стимулюючої дії для пацієнтів з розладами особистості. Але бувають виключення, бо лікар не встиг розпізнати особливості особистості, орієнтуючись лише на зовнішні симптоми.
- Іноді найтерапевтичніше у роботі з антисоціальним розладом - ставити рамку безпеки: прямі питання про загрози/плани/зброю/тригери, чіткий план при ескалації, контакт із психіатром як обов’язкова частина системи допомоги.
- Іноді терапія виконує роль не стільки спростувати/довести діагноз, скільки побачити, яку "місію" той діагноз виконує у системі: кого захищає, кого зв’язує, кого звільняє від відповідальності.
- Іноді хочеться знайти чарівну фразу, після якої клієнт усе зрозуміє, виправить і заживе правильно. Але таких фраз нема.
- Іноді найкраща терапевтична позиція - не в тому, що сунути чарівну пігулку клієнту, а допомогти усвідоміти: “я поруч, я бачу, я називаю, але я не живу замість тебе”.
- Іноді клієнт приносить настільки принизливі сексуальні перверсії, що сама хоробрість їх вимовити - уже межа можливого. Після цього може настати заціпеніння: “я сказав - і ніби помер усередині”, без сил на подальшу вербальну обробку.
- Іноді важливо не тиснути “проговорюй далі”, а повернутися до контейнера: дозування, стабілізація, опора на тілесні маркери, межі, темп. Дати психіці право не йти швидше, ніж вона здатна.
Вчора розбирали кейси військових та про травматичний досвід молодих дівчат у сексуальній сфері.Наступна інтервізія - за тиждень.19 січня 2026, понеділок18:00 - 21:00 (за Києвом)

Про групові інтервізії та можливість приєднатися.