Результати першого туру президентських виборів у Португалії тільки підкреслюють тенденцію, яка посилюється у Европі та й на Заході загалом. До другого туру увійшли представник традиційних лівих Антоніу Жозе Сегура та лідер ультраправої партії Чега Андре Вентура. При цьому особливої консолідації навколо поміркованого кандидата не спостерігається. Премʼєр-міністр країни та лідер консерваторів Луїш Монтенегру обережний, бо не бажає загострювати стосунки із ультраправим електоратом, ба більше - бажає його перехопити. Й така нерішучість тільки посилює позиції ультраправих. В Європі вже є країни - і провідні - де саме ультраправі є головними партіями правого спектру, а традиційні консерватори залишаються при владі тільки дякуючи хитким союзам з традиційними лівими та лібералами. Що тільки полегшує задачу ультраправим політикам від Вашингтона чи Будапешта, готових звинувачувати традиційних консерваторів у відмові від принципів. Але якщо такої консолідації не буде, ультраправі стануть все більше перемагати на президентських й парламентських виборах по всій Європі.Ще одним наслідком цього процесу стане - якщо вже не стало - усвідомлення лівими того простого факту, що вони не можуть боротися із сучасними постфашистами у білих рукавичках і для успіху їм потрібні власні радикали. Це вже відбувається, скажімо, у Франції, де найпопулярнішим політиком лівого табору є одіозний Жан-Люк Меланшон. В результаті європейцям невдовзі можуть запропонувати той вибір, який вони вже робили сто років тому - вибір між Адольфом Гітлером та Ернстом Тельманом.