Космос політики

👆Чому на акаунті Трампа в соціальній мережі Truth Social напередодні конклаву з'явилося його зображення, де він одягнений як Папа Римський? «Це не я зробив. Я поняття не маю, звідки воно взялося - можливо, це був штучний інтелект. Але я нічого про це не знаю».Чи був Трамп поінформований про зникнення американських солдатів під час навчань у Литві? «Ні, не інформували».Чи доручив би Трамп своїй адміністрації надати будь-які докази того, що аспірантка Рюмейса Озтюрк, яку схопили на вулиці співробітники імміграційної служби в цивільному одязі, була пов'язана з ХАМАС? «Я вивчу це питання, але я не знаю про цю конкретну подію». (Зрештою, Мін'юст не зміг надати жодних переконливих доказів, і суддя наказав звільнити Озтюрк).Чому Трамп підписав постанову, що дозволяє його адміністрації використовувати Закон про іноземних ворогів для депортації венесуельських мігрантів? «Я не знаю, коли вона була підписана, тому що я її не підписував. Цим займалися інші люди». (Насправді Трамп підписав цей закон).З огляду на цю схему, не дивно, що коли Крістен Велкер з NBC запитала Трампа: «Чи не потрібно вам як президенту дотримуватися Конституції Сполучених Штатів?», він відповів не надто обнадійливо: «Я не знаю».Частково ця відстороненість пов'язана зі схильністю Трампа ставитися до своєї посади не як виконавчий лідер, а скоріше як мислитель. Він вважає за краще спостерігати збоку і коментувати, ніж занурюватися в брудну роботу управління. Подібно до свідка, який явно не може пригадати, Трамп і його помічники можуть також іноді вважати, що їм легше стверджувати, що вони не знають, що відбувається, ніж взяти на себе відповідальність.Перша адміністрація Трампа була дисфункціональною і неефективною, частково через відстороненість і неуважність Трампа. Поки що його другий термін був значно продуктивнішим. Оскільки Трамп, схоже, не зазнав радикальної трансформації, це, швидше за все, фактор людей, які зараз працюють в його адміністрації - хоча, очевидно, це не Кеннеді чи Ноем.Трамп і його союзники сумніваються, хто насправді керував країною у 2021-2025 роках, якщо президент Джо Байден не справлявся з обов'язками президента. Зізнання президента в необізнаності щодо того, що відбувається всередині його адміністрації, викликає те ж саме питання щодо його адміністрації в Білому домі. Хто, власне, знає, що відбувається?

Жертви ядерних випробувань СРСР: казахські родини вимагають, щоб Росія заплатила - The TelegraphНа півночі Казахстану, де понад сорок років випробовували ядерну зброю, життя досі не повернулося до норми. Понад мільйон осіб зазнали впливу радіації, а спадкові мутації надалі скалічують нові покоління.На березі Озера Атомного, утвореного внаслідок ядерного вибуху на глибині 178 метрів, лічильник Гейгера гучно тріщить – рівень радіації все ще небезпечний. Вибух утворив улоговину шириною 0,4 км та глибиною десятки метрів, піднявши стовп подрібненої породи та радіоактивного матеріалу, який виявили зокрема в Японії.Саме тут, на території Семипалатинського полігону, СРСР провів 456 ядерних випробувань у 1949–1989 роках. Ці тести охоплюють чверть усіх ядерних вибухів в історії людства.За оцінками влади Казахстану, близько півтора мільйона мешканців навколишніх міст і сіл зазнали радіаційного впливу. Наслідки – сплеск онкологічних захворювань, вроджених вад, серцево-судинних хвороб і безпліддя.Мутації, що передаються поколіннями78-річна Ольга Петровська, голова організації “Покоління”, пам’ятає вибухи, що трясли місто Семей (раніше Семипалатинськ). У школі виводили дітей із класів, а на місто іноді падали білі пилові опади, що спричиняли опіки на шкірі.У шість років у нас померла дівчинка з дитсадка від лейкемії. Потім почали хворіти і вмирати однокласники. Рак став звичним діагнозом, — розповідає Петровська.Вона втратила брата, тітку, чоловікових батьків. Сама перенесла численні викидні та досі страждає від головного болю і запаморочень.Людей використовували як піддосліднихНауковці, котрі брали участь у тестах, добре усвідомлювали небезпеку. Люди навколо полігону отримали дози радіації, які у 120 разів перевищували ті, що пережили жертви Хіросіми. За словами британської дослідниці Бекі Алексіс-Мартін, мешканці стали “несвідомими піддослідними”, а все це було злочинною недбалістю, замаскованою під секретність і гонку озброєнь.Випробування проводилися задовго після бомбардувань Хіросіми та Нагасакі, і записи того часу свідчать про те, що вчені, які брали участь у випробуваннях Полігону, мали експертне розуміння впливу іонізуючого випромінювання на здоров’я.Мутації, викликані радіацією, не завжди помітні, але часто проявляються у вигляді серцевих вад, сліпоти, глухоти та інших спадкових хвороб. Дослідження 2002 року виявило майже вдвічі вищий рівень генетичних змін у дітей родин, що мешкали біля полігону.Асель Ошакбаєва народилася 1997 року, через вісім років після останнього вибуху. У три місяці вона пережила крововилив у мозок, осліпла, не могла розмовляти, рухатись або їсти. 14 операцій у Росії частково відновили зір і мову, але вона досі повністю залежить від матері Сандугаш.Її батько помер від раку, сама Сандугаш перенесла онкологічну операцію.56-річна Майра Жумагелдіна виховувала доньку Жаннур, яка народилася 1992 року з тяжкими фізичними вадами: нерозвиненим хребтом і грудною кліткою. Її вмовляли віддати дитину, але вона відмовилася.Жаннур померла у 2020 році, після чого виплати від держави припинились. Майра взяла кредит на 1 тисячу доларів, щоб організувати поминальний обід, і нині навчається, щоби працювати з дітьми з подібними діагнозами.У Семєї діє шаховий клуб для сліпих, більшість з яких втратили зір через наслідки випробувань. Серед них – чемпіон з шахів Булат Кабижанов, співак Марат Аліаскаров, поет, комік, музикант та восьмирічна дівчинка Каміла.Марат вірить у нові технології: “Є надія – Ілон Маск розробляє чіпи, які можуть повернути зір”.Але в селах біля полігону надія гасне. Люди досі хворіють, ховають близьких і чекають відповідальності. Вони хочуть, щоб Росія – правонаступниця СРСР – визнала провину й виплатила компенсації.Повільний геноцидНе бажаючи виділяти кошти на належну підтримку сотень тисяч людей, які постраждали від радіації, та не бажаючи тиснути на Росію по допомогу, боячись спровокувати дипломатичний скандал, уряд, за словами людей, просто чекає їхньої смерті.👇

👆Всередині адміністрації присутність Маска стала тягарем. Члени кабінету міністрів відкрито скаржилися Трампу і керівнику апарату Сьюзі Вайлс. У відповідь Трамп скликав драматичне засідання міністрів, на якому напруження досягло свого апогею. Маск потрапив у пастку голів департаментів, розчарованих його втручанням і неповагою. Він знову зіткнувся з Рубіо і спробував запобігти негативним наслідкам, наполягаючи на тому, що справжнім викликом було не скорочення штату, а пошук потрібних талантів - завдання, ускладнене чималими вимогами.Його стосунки з Серхіо Гором, головою президентського управління кадрів, погіршилися. Інженерам DOGE Маска, деякі з яких були іноземцями, було відмовлено у працевлаштуванні на федеральних посадах. Після численних конфронтацій Маск, як повідомляється, сказав Трампу, що більше ніколи не хоче взаємодіяти з Гором.Хоча його посада була тимчасовою, йшли розмови про продовження терміну перебування Маска в уряді. Але після того, як вплив DOGE зменшився, а його прихильники припинили підтримувати його, Маск вирішив зменшити масштаби діяльності. Він сказав аналітикам з Уолл-стріт, що приділятиме роботі в DOGE лише один-два дні на тиждень. Пізніше він припустив, що відвідуватиме Вашингтон лише раз на два тижні. На форумі в Катарі Маск заявив, що більше не бачить сенсу у витратах на політику, хоча і залишив двері відчиненими для майбутньої участі.Незважаючи на невдачі, Маск залишається близьким до Трампа, який продовжує цінувати його фінансовий і культурний вплив. Зараз DOGE перетворюється на довгостроковий проєкт в рамках існуючих відомств, а деякі помічники Маска переходять на офіційні державні посади. Адміністрація наполягає на тому, що місія DOGE зі скорочення відходів та модернізації діяльності продовжиться і без Маска на чолі.Перебування Маска на посаді стало своєрідним тестом Роршаха для державного управління епохи Трампа. Шанувальники вітали його амбіції та готовність кинути виклик інерції уряду. Критики звинувачували його в зарозумілості, нерозсудливості та хибному розумінні основоположної ролі державних інституцій. Навіть серед позитивно налаштованих до нього технологічних лідерів існує консенсус щодо того, що, хоча його цілі - ефективність, інновації, реформи - були похвальними, їхнє виконання було невдалим.Як сказав Метт Калкінс, генеральний директор фірми, що займається розробкою програмного забезпечення і співпрацює з федеральними агентствами: «Маску не потрібна була бензопила - йому було потрібне долото».

👆У зовнішньополітичному плані антиукраїнську позицію Орбана можна розглядати як вияв лояльності до російського диктатора Володимира Путіна та президента США Дональда Трампа. Для Орбана украй важливо підтримувати тісні відносини з Путіним, оскільки він економічно та фінансово міцно прив'язав Угорщину до Росії.Угорщина протегує підсанкційним російським олігархамНа тлі постійних спроб Орбана та його уряду зобразити Україну як украй корумповану мафіозну державу варто вказати на більш ніж просто пікантну деталь. Річ у тім, що урядовці в Будапешті вже неодноразово протегували російським олігархам, дехто з яких тісно пов'язаний з організованою злочинністю або внесений до санкційних списків ЄС через воєнні злочини. Приміром, уряд Орбана намагається домогтися виключення таких олігархів, як-от Алішер Усманов чи Михайло Фрідман, із санкційних списків ЄС.Натомість що стосується так званої "мафіозної держави Україна", то чимало експертів, як-от Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD), погоджуються, що в Україні спостерігається значно більше ознак правової держави, ніж в самій Угорщині, а боротьба з корупцією в Україні, навіть в умовах війни, ведеться успішно - на відміну від сусідньої Угорщини, де корупції взагалі ніхто ніяк не протидіє. Натомість Угорщина через свої нинішні суттєві проблеми зі станом демократії за таких умов, імовірно, не отримала б навіть статусу кандидата на вступ до ЄС, виснували експерти OECD.

👆У реальності завдання виглядає значно важчим, оскільки міни зазвичай лежать під землею. Тому для виявлення та ідентифікації цілі за тепловим слідом від металу чи пластику потрібна інфрачервона камера, пояснює японський професор. І додає, що температура, рівень вологості та склад ґрунту ще більше ускладнюють ситуацію, але поступово проблеми долаються."Наразі частка успішно виявлених мін, що перебувають у землі, становить близько 95 відсотків, і ми вводимо додаткові змінні, як-от температура та рельєф місцевості", - ділиться професор Савада, який разом зі своєю командою збирає в Україні інформацію про ці змінні.Савада хоче якомога швидше розпочати роботу на місцевості, хоча й уточнює, що для досягнення оптимальних результатів необхідно виконати ще більшу роботу: "Там використовувалося понад 100 різних типів мін, тому важко зібрати всі необхідні дані для кожної ситуації".Мета - захистити від мін "ціле покоління дітей"За висловом японського професора, дуже важливо, щоб удосконалення його системи виявлення протипіхотних мін відбувалося швидко. "Ми знаємо, що 40 відсотків жертв таких мін - це діти, які бавляться в полі і випадково наступають на міну, - каже професор. - Розв'язання цієї проблеми означатиме, що цілому поколінню дітей не доведеться з цим стикатися".В Україні, вказує Хідеюкі Савада, навіть після закінчення війни міни все одно відразу не зникнуть, а це означає, що багато районів країни залишаться небезпечними. "Я хочу зробити все можливе, щоб змінити цю ситуацію. І інші японські компанії та організації роблять те саме", - підсумував Савада.

👆Румунська діаспора в таких країнах, як Італія чи Іспанія, складається переважно з людей з низьким рівнем освіти, які не мають можливості зрозуміти, що відбувається в країні, і отримати інформацію про це. Там Джорджеску, а потім і Сіміон отримали багато голосів.І ще важливіше те, що основні румунські політичні партії не переймалися контактами з діаспорою.Тільки AUR це робив.Кожні вихідні Сіміон та інші літали до Італії, Іспанії, Німеччини, зустрічалися з людьми з діаспори. Навіть в Україні. Сам Сіміон має заборону на в'їзд до України, але його люди постійно їздили до Чернівців, збираючи голоси. Ось чому Сіміон переміг за кордоном, у тому числі в Україні.Він виграв перший тур не тому, що він проросійський. І не тільки тому, що їхні прості націоналістичні гасла були привабливими для цих людей. Але перш за все тому, що вони набагато більше зацікавлені в долі людей діаспори.Вони звернули увагу на діаспору, а ніхто інший цього не зробив. Так робиться політика.Можливі наслідки для України і Європи у разі перемоги СіміонаМи ще не маємо результатів виборів, але треба визнати, що перемога Сіміона – дуже імовірна. Це наразі найреальніший сценарій.У Румунії президент не має великої самостійності у прийнятті рішень. Але я боюся, що Сіміон не стане ізольованим президентом.Я маю інформацію, що в грудні, після того як Конституційний суд скасував президентські вибори, між AUR і PSD відбулися переговори. Я очікую, що в разі перемоги Сіміона на виборах ми побачимо, як PSD, AUR і партія РОТ (яка по суті є "молодіжкою" AUR) сформують нову коаліцію і уряд. Можливо, до них приєднаються також деякі представники меншин у парламенті.За цього сценарію прем'єром стане хтось із соціал-демократів, але не Чолаку, а Сіміон буде президентом.Цей союз не буде великою несподіванкою. Соціал-демократична партія – це колишня партія номенклатури, і антиукраїнські настрої дуже популярні серед соціал-демократів у Румунії. Так, колишній уряд PSD підтримував Україну, але з новою більшістю я не впевнений, що підтримка України збережеться.По суті, ми отримаємо проросійський уряд на східному кордоні НАТО і ЄС.Своєрідний "Віктор Орбан версії 2.0".Але шанси запобігти цьому є – тут багато що залежить від Брюсселя. ЄС має інструменти тиску на уряд Румунії. І найважливіший з цих інструментів – гроші. Тож якщо Європейська комісія знайде шлях продуманого тиску – буде шанс на конструктивні дії нової влади у Бухаресті.

👆По-третє, ізраїльський уряд продовжує використовувати присутність етнічних і релігійних меншин, таких як друзи, проти нового уряду. Таким чином, Ізраїль є головним актором, відповідальним за вразливість Сирії. В умовах, коли арабський світ політично розгублений, а іранська регіональна коаліція відходить на задній план, Ізраїль почав грати в дуже небезпечну гру, кидаючи виклик існуванню Туреччини в Сирії. Туреччина, яка підтримує сирійську опозицію з моменту початку громадянської війни в 2011 році, сповнена рішучості продовжувати підтримувати новий сирійський уряд. Тому для Заходу буде великим викликом потенційний конфлікт між Туреччиною та Ізраїлем.Незважаючи на всі ці аномалії, меншини, що проживають в Сирії, в тому числі курди і друзи, не повинні піддаватися на провокації з боку зовнішніх сил, таких як Ізраїль, і повинні зробити вибір на користь життя в мирі з рештою сирійського народу. Новини з місця подій доводять, що сирійські меншини сповнені рішучості залишатися лояльними до центрального уряду і бажають жити в мирі з рештою населення. Турецький уряд також заохочує меншини в цьому напрямку.

👆Протягом останніх тижнів Токіо намагався скористатися цією можливістю, організовуючи зустрічі між японськими фірмами та урядами країн Центральної Азії для обговорення питань з приводу розширення японської присутності в економіці регіону. Уряди цих країн, схоже, вітають такий розвиток подій, оскільки це дає їм ще одну можливість, яка дозволяє їм, в окремих випадках, протиставляти одного іноземного «партнера» іншому. Однак, схоже, вони також чітко дали зрозуміти, що хочуть, щоб Японія й надалі продовжувала свої програми «м'якої сили», зважаючи на те, наскільки ефективними вони були. Хоча вони були надзвичайно корисними для країн Центральної Азії, незважаючи на їхнє нещодавнє розширення, вони залишаються набагато меншими, ніж програми інших країн, зокрема КНР і Росії.Найпомітніший хід на цій новій дипломатичній шаховій дошці був зроблений два тижні тому, коли президент Туркменістану Сердар Бердимухамедов відвідав Японію. Бердимухамедов відкрив виставку, зустрівся з японськими високопосадовцями, включаючи прем'єр-міністра та імператора, а також провів переговори з іншими чиновниками і бізнес-лідерами про розширення торгівлі між двома країнами, а також про збільшення японських інвестицій в енергетичний сектор Туркменістану. Токіо, можливо, обрало Туркменістан через те, що Ашгабат довгий час був відрізаний від зовнішнього світу через свій конституційно закріплений нейтралітет.В останні місяці Токіо також розширює свої економічні зв'язки з чотирма іншими країнами Центральної Азії, хоча й без особливого розголосу. Такий підхід, ймовірно, відображає очікування як в Японії, так і в цих країнах, що більш помітні дії можуть спровокувати жорсткішу реакцію з боку КНР і Росії.Зустріч учасників платформи «Центральна Азія плюс Китай» у столиці Казахстану і заява киргизьких силовиків про те, що Москва може спробувати відвернути увагу від війни з Україною, дестабілізуючи Центральну Азію, підкреслює важливість цих питань. Платформа «Центральна Азія плюс Китай» наголосила на вагомості діяльності КНР у Центральній Азії та її ролі в цьому регіоні.Офіційні особи з обох сторін підкреслили, що цим зв'язкам не повинно загрожувати ніщо інше, включаючи ймовірне розширення зв'язків між країнами Центральної Азії та Японією. Заява киргизьких силовиків привернула увагу до побоювань країн Центральної Азії стосовно того, що Москва може використати різні фактори, включаючи зовнішні сили, що є улюбленим російським способом, для дестабілізації Киргизстану та інших країн регіону.Кремль часто акцентує увагу на нібито підлій ролі зовнішніх сил у регіонах, які його турбують, і на страхах КНР, що інші країни можуть перешкодити Пекіну здобути лідерство в Центральній Азії та інших регіонах. Ці побоювання є частиною розрахунків не лише в Москві та Пекіні, але й у центральноазійських столицях. Отже, в найближчому майбутньому Японія, ймовірно, діятиме обережно, як і дотепер, але вона також, ймовірно, продовжуватиме прощупувати ґрунт з огляду на своє бажання не бути позбавленою можливості доступу до природних ресурсів в Центральній Азії в той час, коли з'явилися можливості для їх різкого відкриття.

👆Фонд інвестуватиме у видобуток критично важливих корисних копалин, нафти і газу, а також у пов'язану з ними інфраструктуру та переробку, а проєкти відбиратимуться спільно. Протягом першого десятиліття весь прибуток, отриманий фондом, буде реінвестований в Україну. Управління фондом «здійснюватиметься спільно», жодна зі сторін не матиме домінуючої ролі - поступка, на яку Київ переконав Вашингтон піти після того, як той спочатку вимагав повного контролю над українськими природними ресурсами. Свириденко заявила, що українські підприємства, такі як нафтогазовидобувна компанія «Укрнафта» та атомна енергетична компанія «Енергоатом», залишаться у державній власності. Вона додала, що угода не містить жодних положень про боргові зобов'язання України перед США, а її реалізація дозволить країнам «розширити свій економічний потенціал через рівноправне співробітництво та інвестиції». Після занепокоєння в Києві щодо того, чи не порушить ця угода суверенітет України і чи не зірве її шлях до членства в ЄС, Свириденко заявила, що її делегація на переговорах домоглася того, щоб формулювання угоди відповідали конституції її країни «і підтримували курс України на європейську інтеграцію».

👆Частина 6Проте як би не рахувати, виглядає, саме План Маршалла дозволив схилити шальки терезів на користь повоєнного добробуту і процвітання у тій частині Європи, яка його прийняла.Як заявив у 1949 році в Конгресі адміністратор Плану Маршалла з американського боку Пол Гоффман, цей план створив "критичну масу" потоку грошей, який дозволив перезапустити європейську економіку.Або, як писав у "Після війни" Тоні Джадт, навіть якщо план допоміг тільки виграти час, це було безцінним, бо "саме цього тоді, здається, і бракувало Європі".Подальші два десятиріччя швидкого економічного росту в Західній Європі - аж до початку 1970-х - були б неможливими без того фундаменту, який заклав План Маршалла.Заможність та економічні й політичні зв'язки, відновлені та наново налагоджені за чотири роки дії плану стали основою подальшої європейської інтеграції і переросли у те, що згодом стало Європейським Союзом. Перевірена "в здоров'ї та у хворобі" трансатлантична співпраця стала основою безпекового альянсу - НАТО.А генерал Маршалл, можливо, був не лише "організатором перемоги". Врешті, як він сам писав в одному з листів у 1942 році, "цієї весни немає нічого, на що я хотів би спрямувати свої думки більше, ніж на цілющу справу садівництва, замість жахливих проблем і трагедій війни".