Telegram statistics channel - @politikosmos

👆Дотепер Європі вдавалося пробиратися крізь послідовні кризи, не вирішуючи їхніх першопричин. Кілька основних риторичних запитань достатньо, щоб викрити обмеженість зусиль, які здаються успішними: чи зможе Греція коли-небудь повернути свої борги після трьох пакетів фінансової допомоги та жорстких скорочень соціальних виплат? Чи полегшать табори біженців у Туреччині або табори репатріації в Албанії суспільні побоювання, пов'язані з міграцією? Чи не вплинуть заплановані військові витрати на державні школи та лікарні? Чи заспокоять Європу обіцянки, висловлені на останньому саміті НАТО? Чи виживе ЄС без своєї ліберальної програми з прав людини та верховенства права?Нинішня ситуація нагадує останні етапи комунізму в Польщі, яскраво описані Тадеушем Конвіцьким у його сатиричній книзі «Малий апокаліпсис»: «Наша епоха — це епоха благородних сумнівів, благословенної невизначеності, священної гіперчутливості, божественної нерішучості». Українські романи, що зображують свою країну, зокрема Донбас, до російського вторгнення 2022 року, є подібними за своєю іронією. Ці книги попереджають, що руйнування відбувається поступово, за замовчуванням і часто під прикриттям. Політики зайняті створенням штучних рішень, а громадяни цинічні, роз’єднані і нездатні сформувати єдиний фронт для конструктивних дій.Національні та міжнародні організації беруть участь у численнипроєктах і видають обнадійливі заяви, проте ерозія громадського здоров'я, правових стандартів, економічної конкурентоспроможності та адміністративної потужності прогресує безконтрольно. Роботодавці вдають, що пропонують гідну зарплату, а працівники — що працюють ефективно. Солдати отримують все більше озброєння, але залишаються невпевненими щодо своїх майбутніх місій. Демократія формально існує, але вона ледь забезпечує легітимність політичних лідерів. Після періоду хаосу, що межує з відчаєм, крах, спричинений сукупністю накопичених криз, здається неминучим. Чи є спосіб уникнути такого сценарію? Можливо, але це важко уявити навіть оптимісту.

Китай не хоче завершення війни в Україні, на що розраховує Пекін — The HillКитай публічно підтримує Росію, але за лаштунками боїться її як союзника й ворога одночасно.Китай публічно демонструє дружбу з Росією, однак за закритими дверима Пекін дедалі більше занепокоєний розвитком подій. Міністр закордонних справ КНР Ван І, спілкуючись із європейськими дипломатами, заявив, що Китай не може допустити поразки Росії, аби не дати США зосередити свою увагу на Китаї. Проте ця заява, на думку експертів, є дипломатичним маневром.Насправді Пекін остерігається не США, які перебувають за океаном, а саме Росії — найближчого союзника, що може стати загрозою. Існує щонайменше три сценарії, кожен з яких небезпечний для Китаю.У разі перемоги Росії на полі бою Кремль може почати діяти з новим імперським апетитом, зокрема щодо країн НАТО чи Казахстану. Це поставить Пекін у вкрай складне геополітичне становище. Успішна Росія може переглянути умови партнерства з Китаєм, вимагати більших преференцій або навіть посилити ревізіонізм щодо китайських територій, які коли-небудь перебували під контролем Російської імперії.У разі поразки Росії не виключений внутрішній колапс: громадянська війна, розпад федерації, вихід етнічних республік. Хаос на північному кордоні Китаю, де мільйони біженців та неконтрольовані зони, стане для Пекіна викликом №1.Третій варіант, який вигідний Китаю найбільше, — тривала війна без перемоги. Слабка, виснажена, залежна від Пекіна Росія буде змушена погоджуватись на всі умови китайського сюзерена. Саме така модель відповідає довгостроковим інтересам Китаю.Отже, Китай, попри заяви про підтримку Москви, насправді зацікавлений у слабкості свого «друга». І те, що вигідно Пекіну — вигідно і Заходу. Це означає, що допомога Україні у стримуванні Путіна може мати глобальні наслідки, вигідні для всіх сторін, окрім Кремля.Американська делегація наголосила, що, попри офіційні заяви китайської влади про суворий експортний контроль, на передовій регулярно фіксують дрони, зброю та інші компоненти з китайським маркуванням. Ці товари, за даними США, надходять через підставні компанії, часто маскуючись під промислове обладнання — наприклад, під виглядом холодильних установок. Таким чином Китай уникає санкцій і постачає критичні ресурси для російського оборонно-промислового комплексу.

👆Напередодні, генерал Хе Вейдун, який був заступником голови впливової Центральної військової комісії, також був заарештований за підозрою в корупції. Чи є чистки наслідком того, що Сі поступається позиціями політичним суперникам? Це можливо.Але навіть якщо це не так і чистки є частиною узгоджених зусиль з викорінення корупції, ця кампанія Сі не тільки підірве його репутацію як людини, здатної призначати на урядові посади правильних людей, але й створить атмосферу страху серед союзників і, можливо, породить нових ворогів. У будь-якому разі Сі опиниться в скрутному становищі. Але з того часу, як Сі став головою Китаю в 2012 році, він і його прихильники взяли під свій контроль керівництво багатьох ключових національних комісій, що зробило його найвпливовішим китайським лідером з часів Мао Цзедуна.Ці комісії включають Центральну фінансову комісію, яка регулює фінансові ринки Китаю, Центральну комісію з питань науки і технологій, яка має на меті прискорити технологічний прогрес Китаю, та Центральну комісію з питань кіберпростору, яка регулює цифровий контент Китаю.Хто на підйомі?Але схоже, що Сі збирається делегувати частину своїх повноважень, і є деякі інші моменти, які можуть свідчити про зміни. Вперше з моменту приходу до влади у 2012 році Сі пропустив щорічний саміт, організований групою БРІКС (названою на честь Бразилії, Росії, Індії, Китаю та Південної Африки). Натомість, з 5 по 7 липня цього року прем'єр-міністр Китаю Лі Цян очолював делегацію до Ріо-де-Жанейро.Це не перший випадок, коли Лі представляв Сі на гучних конференціях за кордоном. У вересні 2023 року Лі відвідав саміт G20 у Нью-Делі, Індія, та брав участь у самітах АСЕАН.Але поява Лі на БРІКС та зростання його ролі у формуванні економічної політики може свідчити про те, що його вплив зростає, тоді як вплив Сі зменшується.

👆Однак радіовуглецеве датування має обмеження - воно добре працює для зразків віком понад 300 років, бо за коротший час ізотоп ще не встигає суттєво розпастись. Додатково ускладнює датування останніх століть й "ефект Зюсса" - наслідок викидів додаткового CO₂ людиною з часів Індустріальної революції.Та на зламі століть дослідники зрозуміли, що бомбовий сплеск дає змогу застосовувати вуглець-14 інакше - і головне, він дозволяє точно датувати події останніх 70–80 років.Починаючи з піка в 1950-х роках, рівні ізотопу в природі (та в людях) поступово знижувалися. Тож вчені можуть аналізувати співвідношення вуглецю-14 в будь-якій органічній речовині, яка обмінювалася атмосферним вуглецем з часу випробувань, і визначити період її формування з точністю до одного-двох років.Це стосується і нас із вами. Якщо ви народилися у 1950-х, у ваших тканинах накопичилося більше вуглецю-14, ніж у дитини 1980-х, хоча рівні лише зараз починають наближатися до доатомного стану.Судово-медична експертизаОдне з перших застосувань "ядерного сплеску" допомогло криміналістам встановити вік невпізнаних людських останків. Судово-медичні експерти з'ясували, що можна виміряти вміст бомбового вуглецю-14 у зубах, кістках, волоссі або навіть у кришталику ока, щоб визначити, скільки людині було років або коли вона померла, кажуть Еден Сентейн Джонстон-Белфорд з Університету Монаша та Сорен Блау з Вікторіанського інституту судової медицини в Австралії.У своєму огляді 2019 року Джонстон-Белфорд і Блау наводять численні приклади, коли ядерний сплеск допомагав у поліцейських розслідуваннях. Наприклад, у 2010 році слідчі використали його, щоб підтвердити: тіло, знайдене в озері на півночі Італії, вбивця скинув туди за рік до того.Вони також зазначають, що знання про те, скільки часу минуло від моменту смерті, може бути "надзвичайно важливим у випадках порушень прав людини, таких як воєнні злочини, геноцид і позасудові страти".Наприклад, у 2004 році датування волосся з масового поховання в Україні за допомогою ядерного сплеску дозволило слідчим ідентифікувати нацистський воєнний злочин, що стався між 1941 і 1952 роками.Бомбовий сплеск також надав нове розуміння клітин у нашому тілі та мозку. У 2005 році біологиня Кірсті Сполдінг з Каролінського інституту в Швеції разом із колегами показала, що можна датувати відносний вік наших клітин, аналізуючи бомбовий вуглець-14 у їхній ДНК. У наступних дослідженнях вона використовувала цю техніку, щоб відповісти на питання: чи певні клітини в нашому тілі залишаються з нами від народження, чи вони постійно оновлюються.Наприклад, у 2008 році Сполдінг і її колеги показали, що тіло постійно замінює жирові клітини, звані адипоцитами, коли ті відмирають. Вона виявила, що загальна кількість цих жирових клітин залишається сталою протягом усього дорослого життя – що відкриває нові підходи до боротьби з ожирінням."Розуміння того, що це динамічний процес, відкриває нові терапевтичні можливості, які можуть включати вплив на швидкість народження чи загибелі жирових клітин у поєднанні з фізичними вправами та дієтою, щоб зменшити кількість жирових клітин при ожирінні", – каже вона.У 2013 році Сполдінг та її колеги також використали бомбовий сплеск для вивчення оновлення клітин мозку. Протягом багатьох років дослідники вважали, що кількість нейронів фіксується в дитинстві, і її попередні дослідження це підтверджували - принаймні для кори головного мозку. Однак, датуючи нейрони в гіпокампі за допомогою вуглецю-14, вона з командою підтвердила, що нові нейрони можуть утворюватися там протягом усього дорослого життя.Підтверджене іншими дослідженнями, можливе існування "дорослого нейрогенезу" стало одним із найважливіших відкриттів у нейронауці за останні 20 років. Хоча наука ще не дала остаточної відповіді, відкриття дало поштовх до нових медичних стратегій, які можуть запобігати втраті нейронів через хвороби або навіть стимулювати утворення нових.Світанок нової епохи👇

"Зафіксований" на Україні Путін втрачає Росію - Washington PostВідмова Путіна йти на компроміс щодо України є колосальною помилкою, яка коштує Росії регіонального впливу, прибуткових енергетичних ринків та її місця у світі, подає думки аналітиків Washington Post.Хоча російські чиновники намагаються представити рішучість Путіна продовжувати боротьбу як необхідний стратегічний вибір, західні аналітики розглядають відмову від компромісу як стратегічну помилку з колосальною ціною з точки зору міжнародного впливу, ринків для експорту енергоносіїв та світових союзників.Міць головних союзників Росії на Близькому Сході, Іран та Сирія, значно підірвано, і вона втрачає традиційних друзів на Кавказі та в Центральній Азії. Показово, що її головним постачальником зброї зараз є держава-парія Північна Корея.Розчарований відмовою Путіна укласти прагматичну мирну угоду, на початку цього тижня президент Трамп оголосив, що допоможе Україні отримати передову зброю американського виробництва, яку оплачує Європа, і пригрозив жорсткими санкціями проти Росії та її торговельних партнерів, якщо війна все ще триватиме до вересня.Російські державні ЗМІ швидко відповіли - нападками на дружину Трампа, Меланію, після того, як він приписав їй зміну своєї думки, коли вона вказала на постійні напади Путіна на українські міста. Російське державне телебачення показало оголені та напівоголені фотографії Меланії та посилило меми про те, що вона була українським агентом, водночас припускаючи, що у Трампа є "подружні проблеми".Ірраціональна "фіксація" ПутінаВідмова Путіна поступитися Трампу у головних питаннях - заборони Україні вступити до НАТО та дозволу Росії зберегти захоплені нею території — свідчить про те, що його рішучість продовжувати війну не зосереджена на захисті раціональних інтересів російської безпеки, а, схоже, є радше емоційною фіксацією для Путіна, сказав Майкл Кіммедж, експерт з питань Росії та професор Католицького університету Америки."Кажучи дуже прямо і просто, ця війна — величезна стратегічна помилка для Росії. Це не та війна, яку Росія може виграти в довгостроковій перспективі. Ціна війни неймовірна, — сказав експерт. - Ми говоримо приблизно про мільйон смертей і жертв до кінця цього календарного року, і війна об'єктивно, я думаю, сприяє погіршенню геополітичного становища Росії".Він додав, що хоча Путіним частково керують побоювання щодо розширення НАТО до кордонів Росії, також існує відчуття, що він "мститься" Україні за те, що вона не є слухняною державою-клієнтом, як Білорусь."Це глибоко ірраціонально, навіть фанатично, але це одна з багатьох причин, чому, на мою думку, Путін просто не може відокремитися від цієї війни", - цитує WP думку Майкла Кіммеріджа.Швидка війна із початковим просуванням теріторією України, яку планував Путін, натомість зруйнувала відносини з Європейським Союзом та активізувала НАТО, яке прийняло нових членів Фінляндію та Швецію і погодилося збільшити військові витрати до 5 % ВВП.Тим часом погіршилися відносини з важливими сусідами, включаючи Казахстан, Вірменію та Азербайджан. Вірменія оголосила про плани, ймовірно, вийти з очолюваної Росією регіональної групи безпеки Організації Договору про колективну безпеку, а Азербайджан обурений тим, що Путін відмовився взяти на себе відповідальність, коли російські війська нібито збили азербайджанський цивільний літак у російському повітряному просторі в грудні минулого року, в результаті чого загинуло 38 людей.До війни Путін пишався своєю здатністю спілкуватися з усіма гравцями на Близькому Сході, але з того часу він втратив підтримку та союзників. Маючи повні руки роботи в Україні, Росія втратила свого найближчого союзника на Близькому Сході, Сирію, не маючи змоги запобігти падінню Башара Асада. Потім її інший головний союзник у регіоні, Іран, зазначв серйозних проблем через авіудари США та Ізраїлю минулого місяця.Підбита економіка👇

👆Але для цього Ізраїль також повинен проявити гнучкість. Якщо Ізраїль продовжуватиме бомбардувати Сирію, перспективи миру на кордоні між країнами можуть зникнути, а разом з ними і тиха дипломатія, яку адміністрація Трампа проводить між двома країнами. У телевізійному виступі, який Шараа провів учора, його позиція, здається, вже змінилася: він вперше з моменту приходу до влади різко висловився проти Ізраїлю.На кону стоїть не лише дипломатія. Після трьох жахливих хвиль міжконфесійного кровопролиття в останні місяці багато представників меншин Сирії почали приходити до висновку, що держава, яку бачить Шараа, незважаючи на його регулярні запевнення про плюралізм і толерантність, буде місцем, де вони не бажані. Тисячі з них уже втекли з країни.Трамп і Барак можуть говорити що завгодно про те, що Шараа є сирійським Джорджем Вашингтоном. Але якщо вони не будуть тиснути на нього сильніше, щоб він стримував релігійних бандитів у своїх лавах, він може виявитися набагато більше схожим на Саддама Хусейна.

Думка: Військовий історик з ФРН: Війна в Україні може тривати вічно - DWНа думку військового історика Маркуса Койппа, «війна для Росії - це ідеальна бізнес-модель». Війна в Україні може не закінчитися ніколи, якщо Росія зменшить інтенсивність військових дій і зведе ситуацію до рівня військових зіткнень, що тривають дуже довго. Таку думку висловив німецький військовий історик Маркус Койпп. У такому випадку між Росією і Україною виникне «вічно кровоточивий кордон», вважає він."Для Росії війна - це ідеальний режим роботи, ідеальна модель суспільства, - впевнений він. - Війна дозволяє йому мобілізувати людей. Завдяки війні у нього є тотальний контроль над економікою і суспільством. Ця Росія більше не може повернутися до режиму мирного існування. Економічно вона дуже швидко розвалиться. Та й суспільство задасться питанням: за що ж ми, власне, вмирали?"Пізніше в ході інтерв'ю співрозмовник Kurier висловлює думку, що Росія не відступить від своєї войовничої політики, навіть якщо війна в Україні колись все-таки закінчиться. "Навіть якщо війна в Україні колись закінчиться, це ще не означає, що Росія відступить від такої політики. Навпаки. Якщо війна є бізнес-моделлю, тоді Росії завжди потрібен противник. Їй завжди потрібно поле бою або мета для вторгнення". «Неважливо, коли і як помре Путін»Говорячи про президента РФ Володимира Путіна, військовий історик називає його «лише однією з багатьох персоніфікацій авторитарного, мілітаристського і націоналістичного режиму». «Абсолютно неважливо, коли Путін помре, як він помре - чи випаде він з вікна, чи помре природною смертю, - з цього середовища керівництва прийде наступний, і все буде продовжуватися в тому ж стилі і далі».На цьому тлі географічним сусідам Росії, зокрема Україні, Польщі, країнам Балтії варто задуматися про зміцнення своїх кордонів з Росією з метою захисту від майбутніх вторгнень: "Ідея про те, що з експансивною імперією можливе мирне співіснування, - одна з найбільших помилок останніх 30 років. Мине чимало часу, перш ніж ми відійдемо від цієї казки". «Те, що Росія робить сьогодні по відношенню до України, вона може з точністю повторити по відношенню до інших країн, - вважає Маркус Койпп. - Так звані “спецоперації” можуть повторитися: в Грузії, в Казахстані, в Балтії і так далі». Шлях до миру - через постачання зброї УкраїніВідповідаючи на питання про те, чи збирається Путін, або Росія, на його думку, знову завойовувати цілі країни, Койпп зазначив: "Я б сказав: (Росія хоче. - Ред.) впровадитися, проникнути (в систему влади інших країн. - Ред.) і в кінцевому рахунку знову втягнути (їх. - Ред.) в сферу російських інтересів, коли на ці країни чиниться систематичний вплив. Це Путін робить дуже успішно в Грузії. Він намагається зробити це в Румунії. В Угорщині у нього є прем'єр-міністр, який їсть у нього з долоні, він перевернув Словаччину. Зрозуміло, він спробує зробити це і в інших країнах, в тому числі в Австрії, в Німеччині".Єдиний спосіб змусити Путіна сісти за стіл переговорів або укласти мир з Україною, на переконання Койппа, полягає в тому, щоб «дуже просто довести поставки зброї в Україну до максимуму». «Тільки коли він зрозуміє, що не просунеться далі, він буде, ймовірно, шукати інші шляхи», - вважає військовий історик.

👆У травні президент Азербайджану Ільхам Алієв приймав Ердогана і прем'єр-міністра Пакистану Шехбаза Шаріфа на саміті, присвяченому просуванню їхнього тристороннього альянсу. Незабаром після цього Пакистан оголосив, що Азербайджан розширив своє замовлення від 2024 року на винищувачі JF-17, розроблені спільно з Китаєм, з 16 до 40 літаків, у рамках угоди на суму 4,6 млрд доларів США, що охоплює навчання, технічну підтримку та озброєння.Нові винищувачі, оснащені передовою китайською авіонікою та ракетами, випробуваними в бою проти Індії в травні, як очікується, дадуть Азербайджану вирішальну перевагу над застарілими російськими військовими літаками Вірменії. В останні роки Індія стала основним постачальником зброї для Вірменії.Після остаточної перемоги над Вірменією у короткій війні 2020 року «головними проблемами» Азербайджану тепер стали Іран і Росія, «чия позиція щодо Азербайджану, м'яко кажучи, залишається недружньою», зазначив Гусейнов.За словами Бхавни Дейв, старшого викладача з питань політики Центральної Азії в Лондонському університеті SOAS, очікується подальше охолодження дипломатичних відносин.«І Росія, і Іран втрачають союзників», – сказала вона в інтерв'ю This Week in Asia, зазначивши, що несподіване загострення напруженості між Азербайджаном і Росією посилило роль Туреччини та «почуття солідарності», яке формується Організацією тюркських держав, до якої входять Туреччина, Азербайджан та ряд інших центральноазіатських країн. Етнонаціоналізм також загострив відносини Баку з Тегераном, особливо з огляду на те, що багато іранських азербайджанців відкрито підтримали Азербайджан у його війні проти союзної Ірану Вірменії.Азербайджанці є найбільшою етнічною меншиною в Ірані, поступаючись лише персам. Президент Ірану Масуд Пезешкян, який сам є азербайджанцем, прагнув до прагматичного співробітництва з Алієвим, незважаючи на глибокі розбіжності щодо Ізраїлю, який є ключовим постачальником озброєння для Баку.Після повідомлень про те, що ізраїльські дрони вторглися в іранський повітряний простір через Каспійське море, Пезешкян закликав Баку провести розслідування, але Алієв негайно відхилив цю вимогу.Проте, незважаючи на тиск з боку прихильників жорсткої лінії, Пезешкян на початку липня відвідав Баку для участі в саміті Організації економічного співробітництва – об'єднання, заснованого Іраном, Пакистаном і Туреччиною, – що, на думку Гусейнова, було «особливо символічним» жестом. Він та інші аналітики вважають, що Іран, ослаблений ударами Ізраїлю та США, навряд чи ризикне вступити в пряму конфронтацію.Дипломатична боротьба частково випливає з амбіцій Азербайджану побудувати Транскаспійський міжнародний транспортний маршрут, або Середній коридор, торговельний шлях, що з'єднує Китай і Центральну Азію з Туреччиною через Вірменію, оминаючи Іран.Баку хоче, щоб цей коридор поєднувався з китайською ініціативою «Пояс і шлях», з'єднуючи його з Пакистаном і Аравійським морем, включаючи китайський порт Гвадар.Тим часом Тегеран підтримує конкуруючий Міжнародний транспортний коридор Північ-Південь, що проходить від Індії через іранські порти до Росії, і побоюється, що проєкт Баку може зруйнувати його власні зусилля, санкціоновані США.Москва «не звернула уваги» на те, як колишні радянські республіки, такі як Азербайджан, Казахстан і Узбекистан, заявляють про себе через нові інфраструктурні, торговельні та безпекові зв'язки, сказав Дейв.Оскільки західні санкції обмежили Росію, Москва тепер залежить від життєво важливих південних шляхів до Туреччини, Ірану та Перської затоки, сказав Гусейнов.«У цій новій геополітичній конфігурації Азербайджан залишається найнадійнішим і стратегічно важливим ланцюгом», – додав він.

👆На запитання в іншому інтерв'ю, чи не суперечать його погляди поглядам президента США та лідерів Республіканської партії, які вважають Китай головною загрозою для Америки, він відповів, що перед поїздкою він поговорив з Трампом, який побажав йому успіху. «У будь-якому домі завжди є місце для двох людей», — сказав він про суперництво між Китаєм і Америкою.Трамп і Сі запросили один одного з візитами, хоча дати ще не визначені. Саміт на полях урочистостей з нагоди річниці війни став би гарним приводом.Китай втратив 20 мільйонів людей під час японської окупації в 1930-х і 1940-х роках, коли війська, лояльні до тодішнього уряду Гоміньдану, були витіснені з Пекіна, Шанхая і колишньої столиці Нанкіна в невелику державу на південному заході.США доставляли допомогу через Гімалаї, і коли відносини між двома державами були кращими, ніж зараз, китайські державні ЗМІ регулярно віддавали шану американським пілотам «Летючих тигрів», як їх називали загони постачання.Загалом війна є болючим спогадом для Китаю, і її роковини відзначаються на другому місці після перемоги комуністів у громадянській війні 1949 року.Світова війна також створює політичні труднощі. Роль Комуністичної партії в боротьбі з японцями була незначною порівняно з роллю Гоміньдану (КМТ), який потім програв громадянську війну комуністам і втік на Тайвань, де протягом десятиліть був домінуючою партією.Однак зараз відносини з КМТ як «проуніфікаційною» партією Тайваню покращилися, і Сі бачить війну як спосіб підкреслити солідарність з колишніми союзниками, зокрема з Росією, яка також зазнала величезних втрат. Конфлікт часто називають, в знак поваги до Москви, «Всесвітньою антифашистською війною».Вен-Ті Сун, тайванський аналітик китайської політики, сказав, що вересневі урочистості також будуть корисним відволіканням від політичних проблем Сі, включаючи мляву економіку.«Урочистості з нагоди річниці стали більш важливими, оскільки вони породжують націоналістичну гордість, яка може тимчасово приховати різні внутрішні розбіжності», — сказав він. Візит до Китаю та зустріч з Путіним і Сі сподобаються Трампу, який віддає перевагу дуже особистому підходу до лідерства. Це також заспокоїло б і Сі, і Путіна, які бачили, як Трамп принижував лідерів інших країн, що відвідували Вашингтон, і розглядали б саміт у Пекіні як спосіб контролювати як порядок денний, так і політичні заяви.Однак з цієї причини радники Трампа можуть закликати його не погоджуватися на те, що стало б політичним тріумфом для обох лідерів-суперників, особливо для Сі.«Я думаю, що шанси на це невеликі, – сказав Сун. — Китай може запросити Трампа, але Трамп навряд чи прийме запрошення. Так, Трамп може хотіти відчути себе великою історичною постаттю і поділити сцену з двома іншими сильними лідерами великих держав, але Трамп захоче зустрітися з ними на території США. Я не бачу, щоб Трамп був зацікавлений у тому, щоб бути лише одним із трьох аміго на вечірці Сі Цзіньпіна.»

👆До цієї групи заробітку під час війни не допущено 90% українського бізнесу та 99% населення. Система краудфандингу у нас розвинулася лише у форматі збору масових донатів, але зовсім не сформувалась у форматі народних інвестицій.Марно в цих умовах сподіватися на приплив інвестицій іноземних, коли внутрішні інвестори почуваються сиротами.Інший формат відновлення — після війни, і ніхто не знає, коли настане це після.Насправді BlackRock ніколи й не мала досвіду реалізації великих девелоперських проектів у масштабах цілих країн і в системі «білдингу окремих держав».Ба більше, сама специфіка діяльності BlackRock суперечить принципам побудови великої за масштабом держави під час війни. Зазначена компанія — це квінтесенція неоліберального лібертаріанського дискурсу, який абсолютно не вписується в умови війни та післявоєнного відновлення.Що має зробити справжній девелопер процесу відновлення України після війни?Насамперед інвентаризацію потенціалу, який залишився, та оцінку масштабів відновлення. Далі — перескладання системи розміщення продуктивних сил: матеріальних, людських, інноваційних тощо.Тобто створити нову таксономічну сітку української економіки, коли всі ключові елементи розвитку продуктивних сил перебувають у гармонійному поєднанні: енергетика відповідає потребам промисловості, система освіти задовольняє запит реального сектора економіки, наука генерує інновації, дифузія яких формує нові види виробленої продукції, транспорт і логістика забезпечують загальне функціонування системи і таке інше.Якщо після Другої світової війни такою новою системою розміщення продуктивних сил стали територіально-економічні райони та виробничо-промислові комплекси, то зараз йдеться про кластерну форму організації економіки та розвиток географічних і міжгалузевих кластерів.Звісно, що аналітики BlackRock не спеціалізуються на інструментах і методології розміщення продуктивних сил, адже працюють з тим, що вже є. Але це ще пів біди.Справжня проблема — що і серед міністрів українського уряду немає людей, які не те що розуміли б, але хоча б вивчали таку науку, як розміщення продуктивних сил.Отже, Україні доведеться поки латати дірки та сподіватися на появу інституції-девелопера, для якого теорія розміщення продуктивних сил буде не порожнім звуком.