👆

Після закінчення холодної війни зовнішня політика США була відзначена стратегічною непослідовністю: кожна адміністрація дотримувалась кардинально різних доктрин. Заклик Джорджа Буша-старшого до "нового світового порядку" змінився на гуманітарний інтервенціонізм Білла Клінтона. Атака 11 вересня 2001 року стала виправданням неоконсервативної агресії Джорджа Буша-молодшого в Афганістані та Іраку. Багатовекторна, але часто пасивна дипломатія Барака Обами натомість викликала реакцію, що й визначила перший термін Трампа. І саме непослідовна та переважно неефективна зовнішня політика Джо Байдена, особливо в Газі, допомогла Трампу повернутися. Тепер, коли Трамп ще більш зухвалий, аніж раніше, ми спостерігаємо наслідки американської стратегічної непослідовності: неоколоніальний порядок, керований християнським націоналізмом, підсилений технологіями, підтримуваний ірраціональністю й прикритий зухвалою риторикою. Навесні 2002 року, коли я читав лекцію в Принстонському університеті, я звернув увагу на хвилю крайнього націоналізму в США після 11 вересня та попередив: Америці не потрібен Цезар, що прагне домінування шляхом військової сили. Натомість їй потрібен Марк Аврелій – філософ-державник, здатний мудро й стримано керувати складним світовим порядком, з повагою до міжнародного права. Деякий час я вірив, що Обама міг би стати таким лідером. Коли у 2009 році він вперше відвідав за кордоном Туреччину, а потім Ірак, Саудівську Аравію і Єгипет, я відчув справжню надію. На жаль, я помилився. Але мій досвід на посаді міністра закордонних справ, а згодом прем’єра Туреччини лише зміцнив мою віру в можливість збалансувати дипломатію й силу таким чином, щоб це слугувало інтересам усіх країн, а не лише великих держав. Від Аргентини до Туреччини, країни по всьому світу стоять перед таким самим фундаментальним вибором, як і США. Чи ми піддамося авторитарним Цезарям, які стають дедалі репресивнішими, чи оберемо лідерів, які, подібно до Марка Аврелія, керуватимуть обдумано? Це й є визначальне питання нашого часу – і відповідати на нього маємо спільно. Автор: Ахмет Давутоглуколишній прем’єр-міністр (2014–2016) та міністр закордонних справ (2009–2014) Туреччини.