Балада про годинникЯкось в кінці свого́ життя,Отець покликав сина,З'явилось в нього відчуття:Прийшла його година.«В дарунок, сину, тобі дамГодинник старовинний.Повір простим моїм словам,Що скарб це дійсно цінний.Йому вже більше двісті літ, –Промовив сину тато, –Це мого батька заповіт,Храни його завзято.Та перед тим момент один,Щоб дар оцей дістати,Піди в найближчий магазинУ майстра з’ясувати... ...яку ціну тобі назве,Чи згоден гроші дати?Чи цінить лише він нове?Захоче скарб прийняти?Пішов з дарунком син, відразуСпитав ціну в часівника.«П'ять доларів, – той кинув фразу,Ціна цього годинника».Зайшов в кафе син після того,«Купили б ви годинник мій?»«Не вартий зовсім він нічого, –Сказали там, – бо він старий».Засмучений ішов додому…Невже не вартий він грошей?Як батькові сказать старому?Та ось, побачив він музей.Зайшов туди, його зустріли.В музеї розкіш лиш одна…Годинник? Глянули, зраділи…Мільйон – така йому ціна.Зрадівши син, назад вернувся,І батькові все розповів.А той лиш тихо посміхнувсяІ тихо мову він завів:«Отак, синок, в житті буває,Це все навмисне я зробив,Людина кращого шукає,Тому й просив, щоб ти сходив.Ти зрозумій, моя дитино,Тебе не скрізь вітатимуть.А ти шукай тих місць невпинно,Де радісно прийматимуть.Не будь із тим, хто відвернеться,Не будь ти там, де зле тобі.Шукай нове – нове й почнеться,Долай ти труднощі в собі. Шукай людей і будь із тими,Що тебе цінять й бережуть. Знайшов своїх і будь із ними,Така проста стосунків суть...Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі