Як часто ти безсилий падав на коліна,Як часто ти у Бога відповідь питавЯк часто плакав, зовсім безнадійний,Та Бог мовчав, та Бог чомусь мовчав…У відчаї ти стомлений сльозамиВставав з колін і пробував ітиНе знаючи що далі за горамиЧи радість чи зітхання самоти?Ти був веселий, так ти усміхавсяНіхто не бачив відчаю душіА людям ти щасливий всім здававсяІ тільки Богу відкривався у тиші…Хоч Він мовчав-ти довіряв ЙомуІ кожний день ти відповідь чекавУтерши сльози,випрямляв спинуБог вірний Cвому слову-ти це знав!Безліч чудес у світі Він чинивІ у житті й тобі допомагавТи бачив вже багато дивЧому ж Він зараз довго так чекав?Минали дні, а часом й місяці,А ти усе сумний йшов по життіНічого не мінялося, чому?Де відповідь важлива так тобі?Ти цього вечора не мав вже більше слізХотів побути з Іісусом вдвохТримаючи ще віру в кулаціШепнув “Хай буде воля Твоя,Бог…”Сльозу останню витер рукавом,Накрившись ковдрою, по вуха натягнув,Щоби не чути вітру за вікномЗакривши очі з легкістю заснув…А ось і ранок, пташки за вікном,Кімнату промінь сонця осіяв,Це незвичайний був для тебе деньБог на благання відповідь послав…Ти ввечері щасливий в дім прибігІз вдячними сльозами на очахТвій вірний Бог тобі все ж допоміг!Але чому так довго Він чекав?Чому Він не подав тоді руки,Коли вночі ти плакав і благав,Коли ти ,більше вже не міг іти…Й останню краплю віри ледь тримав?Чому? Ти оглянись назад…На шлях, який ти щойно подолав,Нехай ти падав, рвалася душа,Та з вірою у Бога знов вставав!Якщо б Він відповідь тобі дав в перший день,Хіба б Його ти зараз прославляв?Можливо ти б подякував лишень,Та величі б Господньої не знав!!!Ти думаєш, що Він тоді мовчав?Коли просив ти слізно “Поможи!”А хто слова утішення послав?А хто тихенько прошептав “Іди…”І усміхатись хто допомагав?Коли слізьми затьмарювався зір…“Все надто складно”-чоловік сказав,А Бог тобі шептав “Ти вір!”Його ти голосу тоді не розрізнявЧи то поплутав з покликом душі,Бог тихо твою віру все зміцняв…Щоб тільки не спіткнувся ти…Запам’ятай! Господь-Він не мовчитьЦе тільки ми не розуміємо ЙогоВін промовляє,дає сили жить,Та шепоту не чуємо того!Чекаємо від Бога ми ознакІ падаєм коли чудес немаАле чи будем вірні до кінця?Коли нам не видна Його рука?Коли усе зруйнується навкругЧи будем Богу вірні ми, як ЙовЯк раптом зрадить нас найкращий другЧи будем прославлять Христа любов?Тому випробування Бог даєЧи витерпиш його ти до кінця?Чи будеш вірити коли усе впаде?Тільки тоді отримаєш вінця!Бог не запізниться, Він вчасно обіймеАле спочатку зрощує в тобіЛюбов, терпіння, віру, і все теЩоб встояв ти в життєвій боротьбі!А може Він чекає доки ти Смиришся, й в Божі руки все віддаш?Бог завжди хоче нам допомогти,Та ми не хочем дух смирити наш!Тому наступний раз,коли тебеЗдолати сумнів спробує чи страхТи просто оглянись - Бог поруч йдеІ вся підтримка у його очах!Тоді коли безвихідь- Бог прийде…Чи зрадить Той, хто в муках пролив кров?Він сам тебе за руку поведе…Найбільше в світі- це Його Любов!© Іван Білічук