Прощення

Коли в серці твоєму затаїлась образа,Й кожен день різні думки в твоїй голові. І простити когось, ти готовий не зразу-Бо здається, що правий, а винні усі. Ти гортаєш у памʼяті знов ті розмови,Де хотів би сказати ще тисячі слів. Де мовчання болить голосніше від мови,І «пробач» загубилось серед почуттів. Ти молився колись, та слова загубились,Бо важко простити - і важко піти. І здається, що двері до миру закрились,А ключ від свободи тримаєш не ти. Чекаєш, що прийде хтось перший до тебе,І скаже «пробач мене, я не правий». Та ніхто не приходить, і це вже не вперше,І ти слів не маєш, немовби німий. Дні ідуть, а образа все душу стискає,І живеш з цим, і душу твою тяготить. І пробачити хочеш, та щось не пускає,Так важко буває нам ближніх простить. Ти шукаєш спокою у тиші вечірній,Та образа, мов тінь, за тобою іде. І здається, що серце вже стало камінним,І ніхто цю стіну вже тепер не знесе. Та в тій глибині, де молитва ще тліє,Де надія тихенько, мов свічка, горить,Бог говорить до серця: «Пробачити вмієш,Бо любов є сильніша, ніж те, що болить». Не завжди той приходить, хто рану залишив,Не завжди прозвучить довгождане «Прости». Та Господь нас навчає — прощення є вище,Ніж бажання доводити, хто є правий. І коли ти відпустиш образу із серця,Наче камінь важкий упаде із душі. І тоді у душі знову світло озветься,І надія, мов ранок, розквітне в тиші. Бо прощення — це сила, що Бог нам дарує,Щоб свободу і мир у серцях берегти. І коли ти прощаєш — Господь завжди чує,І навчає любов’ю цей світ перемогти.© Олексишина Дарина@poesiaGod