У кожного в житті свої потреби.У кожного в житті якась є біль…Але не всі в печалях кличуть небо...Не всі шукають Господа… Не всі…І так стає від цього дуже гірко,Що хтось надію на сЕбе кладе.Не на Христа, а на просту людину.Ну, а в людини що вона знайде?Так часто біль і смуток люди сіють,І замість співчуття – докором б’ють.Так мало люди розуміти вміють,І так багато ран нам завдають.І ти стоїш. Й від когось ти чекаєшХоч крихітку душевного тепла.І в цьому всьому ти не помічаєшТого, Хто це давно тобі все дав.Моє дитя! Повір, Я не змінився,І біля тебе поруч Я стою.Я, як і ти, самотнім опинивсяУ надскладнім духовнім тім бою.Всі учні спали. Я Один молився.Підтримки ні від кого не було…І піт кривавий по чолі котився…А скільки раз, дитя, таке було,Що навіть рідні геть не розумілиІ не приймали Господа свого.Сміялись з Мене, глузували й били…Й від цього всього тяжко так було…Але Я йшов. Бо думав Я про тебе,Я знав - Моя підтримка в небесах.Там – Мій Отець, і шлях пройти цей треба,Бо доля світу на Моїх плечах.Тебе, дитя, Я добре розумію,Мені відомі всі твої страхи.Прийди до Мене й Я тебе зігрію,Як гріють пташенят своїх птахи.Поплач, дитя. Я сльози витираю.Побудь зі Мною. Я ж твій добрий Бог,Якщо впадеш – Я Той, що підіймаю,Цілитель ран і болей багатьох.Чому сьогодні так засумувала?Чому печаль засіла у тобі?Невже у Мене сили вже не стало?Чому ж, скажи, здалася в боротьбі?Не зупинись. Не здайся. Не зламайся.Не падай духом. Я з тобою є.Мені, як і раніше, довіряйся,Бо лиш в Мені опора твоя є.Я проведу, дитя. Не сумнівайся.Лише у всьому вірною лишайся.Настане день – побачиш чудеса.Я – твій Господь. А ти – Моє дитя.©Артемук Мирослава@poesiaGod