У кожного свій власний біль,Якого іншим не відчути...Для всіх незримий вічний бій...Своя невидима отрута...Нам всім по різному болитьОсь те "гірке" своє у грудях...Та хтось тримає і мовчить,А хтось зривається на людях...Нам не збагнути глибинуЧужого сорому чи страху...Ось ту незриму таїну,Яка об груди б'ється птахом...Нам не побачить ті думки,Які так легко приховати...Зі слізьми витерти з щоки...Та нам під силу врятувати!І я в це вірю — кожен з насУ серці має дивну силуКрізь втому й темряву образВ очах помітити зневіру...І замість осуду в думках,Згадать, що всім буває важко...І часом правда не в словахІ не у посмішках, чи масках...А людям треба теплота,Ми не підем за них до бою...Та наша щира теплотаЇм замінити здатна зброю!Згадайте, плачемо тоді,Коли ховають сльози стіни...Не стійте осторонь в біді,Врятуйте вірою людину!Щасливі люди не крадутьІ не пліткують за спиною...Нам всім болить — у цьому суть!Ми всі стомилися від болю...А часто кілька теплих слів,Прощення й щире розумінняДарують сильну пару крилСтають незримим тим спасінням!Коли на зло і темний гніт,Відповісте теплом і світлом,Можливо, в комусь цілий світПід силу стане вам змінити...Так, ми не бачимо всього...Душевні недра — найтемніші...Та в нас є сила — це любов!Давайте станемо добріші!Тоді увесь душевний більРозділим навпіл, а, можливо,Нарешті спинемо свій бійДобром створивши справжнє диво!© Інелла Огнєва@poesiaGod