☦️Святитель Афанасій, великий отець Церкви і стовп Православʼя, народився близько 297 року в Александрії в благочестивій християнській сім’ї. Здобувши гарну світську освіту, ще глибших знань він набув, старанно вивчаючи Святе Письмо. З юнацьких років майбутній святитель став відомим Александрійському патріарху, святому Олександру, який згодом висвятив Афанасія на диякона.У цьому сані святий Афанасій супроводжував патріарха Олександра в 325 році на I Вселенський Собор у Нікеї. На Соборі святий Афанасій виступав зі спростуванням аріанської єресі. Цю промову схвалили православні отці Собору, а аріани, явні й приховані, зненавиділи Афанасія і протягом усього його життя піддавали гонінням.Після смерті патріарха Олександра святого Афанасія однодушно обрали його наступником на Александрійській кафедрі. Він довго відмовлявся, вважаючи себе негідним, але за наполяганням усього православного населення все ж погодився. У віці двадцяти восьми років він був висвячений на єпископа і поставлений на чолі Александрійської Церкви.Святитель Афанасій керував Церквою сорок сім років. За цей час він зазнав багато гонінь і скорбот від своїх супротивників. Був момент, коли він залишався єдиним православним єпископом, тоді як всі інші ієрархи ухилилися в єресь.Він невпинно писав послання і трактати проти аріанського лжевчення. Коли ж Юліан Відступник (361–363) став гнати християн, то його гнів насамперед обрушився на святителя Афанасія, якого вважали великим стовпом Православʼя. Юліан хотів убити святителя, щоб завдати нищівного удару християнству, але незвдовзі сам безславно загинув. Після його смерті святитель Афанасій мирно перебував на Александрійській кафедрі сім років і помер 373 року.Святий Кирил походив зі знатної й благочестивої християнської сім’ї. Він вивчив світські науки, у тому числі філософію, але найбільше прагнув придбати знання Святого Письма та істин християнської віри. В юності Кирил вступив до скиту святого Макарія в Нітрійських горах, де пробув шість років. Патріарх Александрійський Феофіл (385–412 рр.) висвятив його в сан диякона, причислив до кліру і, побачивши його обдарованість, доручив виголошувати проповіді.Після смерті Феофіла Кирил однодушно був обраний на патріарший престол Александрійської Церкви. Він дбав про утвердження своєї пастви у благочесті. Його непохитна твердість у захисті віри особливо виявилася в боротьбі з Несторієм. На III Вселенському Соборі, скликаному у 431 році в місті Єфесі, святитель Кирил був головою.Радикалізм і категоричність Кирила легко пояснюються його способом життя і ворожістю до всього нехристиянського нітрійських монахів, у яких він виховувався сім років. Посеред безживної пустелі, у печерах, що залишилися від фараонівських содових копалень, котрі були перетворені на чернечі келії, провів своє отроцтво Кирил, так само як інші його родичі. Втім, якраз його максималізм і допоміг в обґрунтуванні боголюдської природи Іісуса. У його роботах синтезовано христологічні ідеї Афанасія Александрійського й антіохійської школи. У дискусії з антіохійцями йому вдалося знайти порозуміння в основному богословському питанні про незлитність і неподільність Божественної і людської природи Христа.За темпераментом Кирил Александрійський був людиною борні. І на єпископській кафедрі він проявляв себе як владна, імпульсивна людина. Архієпископ боровся з єрессю новаціан, що відмовилися повертати у лоно Християнської Церкви тих, хто покинув її у часи гонінь.Святитель Кирил також свого часу писав повчальне послання до Несторія й листи імператору Феодосію Молодшому, папі Римському Келестину І та до різних монастирів, заперечуючи вчення Несторія і викладаючи істинне християнське вчення про воплочення Сина Божого.Помер архієпископ Кирил у 444 році.