Святі Кіпріан і Іустина — це ранньохристиянські мученики III століття, чиє життя описане в церковних джерелах, зокрема в "Житіях святих" Димитрія Ростовського. Вони відомі своєю боротьбою з язичницькими чарами, наверненням до Христа та мученицькою смертю за віру. Їхня історія символізує перемогу християнської благодаті над диявольськими силами.Кіпріан народився в III столітті в Антіохії Сирійській (або, за деякими джерелами, родом з Карфагена) від язичницьких батьків. З юних літ він вивчав філософію, волхвування та магію, подорожуючи світом: від Галії, Іспанії, до Єгипту, де опанував таємниці єгипетських жерців, халдейських астрологів та фіванських оракулів. Він став знаменитим чаклуном, якому поклонялися як богу. Кіпріан приносив жертви дияволу, який дав йому владу над полком бісів, обіцяючи вічне князювання в пеклі. Багато людей зверталися до нього за допомогою, і він "допомагав" бісівською силою.Іустина (або Іустина) жила в тому ж Антіохії, народившись від язичницьких батьків — батька-жерця та матері. Вона була прекрасною дівою, яка з юності прагнула чистоти. Одного разу, почувши розповідь про життя Христа від черниці, Іустина навернулася до християнства, охрестилася та присвятила себе Богові в цнотливості, пості та молитві. Її благочестя викликало заздрість диявола, який почав спокушати її через юнака на ім'я Аглаїдос (син багатого сенатора), що закохався в неї. Аглаїдос звернувся по допомогу до Кіпріана, обіцяючи йому золото, аби той змусив Іустину полюбити його.Один біс у вигляді юнака намагався звабити її, але Іустина хрестилася, молилася та постила — і демон утік, обпечений благодаттю. Розгніваний Кіпріан посилав все нові сили: бурі, виразки, мор на худобу в домі Іустини та всьому місту (як на праведного Йова). Але Іустина та її родина лише посилювали молитви, і чари розсіювалися.Кіпріан сам намагався увійти до Іустини, перетворившись на жінку чи прикинувшись благочестивим, але щоразу терпів поразку від знаку хреста та молитви. Нарешті, зрозумівши безсилля демонів перед християнською силою, Кіпріан розірвав союз з дияволом, спалив свої магічні книги та звернувся до єпископа Анфима з покаянням. Він сповідував гріхи, прийняв хрещення й швидко висвятився: через 7 днів — читцем, 20 днів — іподияконом, 30 днів — дияконом, через рік — священником. Згодом його поставили єпископом Антіохії, де він вів подвижницьке життя, плачучи над минулими гріхами.Під час гонінь імператора Діоклетіана (або Декія) Кіпріана та Іустину заарештували за християнство. Вони мужньо сповідували віру, відмовившись принести жертви ідолам. Намісник Еттикій катував їх: кидали диких звірів, топили, але Бог чудесно рятував. Нарешті їх засудили до усікновення мечем. Кіпріян попросив, щоб Іустину стратили першою, аби вона не злякалася його смерті. Іустина весело схилила голову під меч, за нею — Кіпріан. Очевидець Феоктист, зворушений їхньою мужністю, сповідував Христа й постраждав разом з ними. Їхні тіла шість днів лежали непохованими, доки християни не поховали їх з честю.Святих Кіпріана та Іустину шанують як заступників від чаклунства, спокус та демонів, бо Кіпріан знав усі таємниці магії, а Іустина перемогла їх силою хреста. До них звертаються з молитвами про захист від злих сил, очищення від гріхів та міцність у вірі. У народній традиції цей день вважали небезпечним для спокус, тому молилися вдома.