Тотальна комерціалізація кордону при повній феодалізації регіонів.

Ось головний висновок, який можна зробити з історії виїзду Дениса Комарницького. І це велика біда, на яку нарешті звернуло увагу суспільство. От скажіть, будь ласка, чим контрабанда Дениса Комарницького, яка коштувала йому десятки тисяч доларів, відрізняється від контрабанди фури сигарет з України чи фури електроніки в Україну, які коштують стільки ж? А нічим. Усе це – товар, який незаконно перетинає кордон за сприяння осіб, які повинні цьому запобігати. А що це за товар – людина чи коштовні речі – вже не має значення. Просто у випадку з Комарницьким цештучний товар, до якого прикута увага всієї країни, тому й таке обурення в соцмережах. Ось і вся відмінність. Більше того, так само, як і з Комарницьким, залучені до його супроводу представники правоохоронних органів часто супроводжують і товари – саме для того, щоб уникнути перехоплення іншими правоохоронними органами. Only business. Немає питання, яке неможливо вирішити на кордоні, якщо маєш бюджет у кілька десятків тисяч доларів. А якщо йдеться не про десятки, а про сотні тисяч, як у випадку з Комарницьким, то люди, які забезпечили його виїзд, свідомо йшли на ризик, розуміючи можливі наслідки – затримання, звільнення та публічний осуд. Але куш того вартий. Ось вони і грають. При цьому роль регіональних еліт у цьому процесі ключова. У Києві ти можеш щось забороняти, оголошувати когось у розшук або вносити до санкційних списків. А в регіонах – свої «боги». Місцевий прокурор, місцевий мент, керівник філії «контори» або бізнесмен, у якого всі перераховані вище – куми. І саме рішення цих людей, а не Києва, визначають, чи відкриється кордон, чи буде супровід та безпека. Контроль із Києва – лише формальність. Спробуйте когось там затримати – силовики підтвердять, що це ще той квест. Саме через такий «контроль» кордону сформувався цілий пласт феодальних псевдоеліт. Повторюся: у випадку з Комарницьким це привернуло увагу всієї країни. А в інших історіях – їх просто не помічають. Глобальна дірявість кордону стала буденністю. P. S. І це ми ще не знаємо як Комарницький перетинав сам кордон. Але готовий битися об заклад, що можемо вгадати.

😉