Володимирівна 👩‍🎓

Продовження щодо магістратури.На сьогодні в нашому Уні є 4 магістерські програми для психологів (насправді можливостей більше, наприклад, можна в Lehramt йти, але то не зовсім психологія):Психологія. Можливі напрямки Нейронаука, педагогічна психологія, психологія організаційКлінічна психологія і психотерапія - тільки після цієї магістратури можна стати психотерапевтомІнтердисциплінарна нейронаука - сюди можуть вступати не лише психологи, а ще й лікарі, біотехнологи, математикиі нова магістратура, якою я дуже цікавлюсь та розглядаю для себе - ШІ та цифрові технології в освіті. Ось саме зараз відбувається перший набір, програма розпочинається з осені вперше. Ця програма не лише для психологів, а ще й для тих хто має бакалавра з інформатики. На скрінах показала вам розклад для одних і для других. В цілому психологи будуть вивчати дані та цифрові технології, а інформатики - психологію розвитку. Разом - взаємодію людини на ШІ, етичні питання, можливості застосування і таке інше.Поки що питань більше ніж відповідей - де будуть ці спеціалісти працювати, а особливо - де їм проходити обов'язкову навчальну практику)) але мене захоплює,. Крім того, ця магістратура - англійською мовою. Все сходиться)) бо з німецькою чим далі тим гірше))Ну от. Тримаю себе поки що міцно за руки, щоб не прийняти якогось швидкого неправильного рішення, намагаюсь все зважити. Питання взаємодії людини та ШІ, а особливо - як побудувати навчальний процес, чому вчити і як перевіряти знання - стає дедалі актуальнішим, я бачу це на собі. Все змінилось буквально за останні 2 роки.

Минулого року на семінарі з Загальної психології молода викладачка запитала, хто з нас хоче працювати психотерапевтом. Майже всі підняли руки. В цілому десь 90% студентів-психологів приходять навчатись саме з цією метою.Вона тоді сказала: - Я теж вступала з такою ж мрією. А зараз вивчаю мозок, проводжу дослідження, в лабораторії.Я тоді так поблажливо подумала - "хмм.. дуже дивно, ну нехай, мене це точно не торкнеться"))) мені її чогось навіть шкода стало - ну бо від мрії відмовилась, чи не вийшло щось.Не пройшло й, як кажуть, і року.. 😂Ні, я поки що нічого кардинально не міняю, але серйозно задумуюсь. Бо цей путь, цей університет, ця програма і ці викладачі відкрили мені цілий величезний світ, про який я не підозрювала; показали мені ще СТІЛЬКИ напрямків роботи та досліджень в психології, що я не знаю за що хвататись, чесно.Психологія розвитку, педагогічна психологія, діагностика, нейропсихологія та когнітивні тренінги, біопсихологія та будова мозку - ось зараз що мене надихає і захоплює.Клінічна - ні, не зайшла. Гештальт-терапія в роботі із здоровими людьми, що прагнуть розвитку, і психіатрія - то речі десь так само схожі як стул та електричний стул. А тут людей настільки багато, що психіатрію можна бачити буквально всюди на вулицях, в супермаркетах і особливо в транспорті. Дуже близько. Коротше, я прям засумнівалась.Знову ж - рішення треба буде приймати наступного року, при вступі на магістратуру.А поки зачитуюсь Чоловік, який сплутав дружину з капелюхом, та інші історії з лікарської практики Олівера Сакса - завдання в рамках підготовки до одного з семінарів (дякувати вищим силам, є в перекладі))Читали?

Тут же, в цій же організації ось восени починається перший "потік" навчання за новою реформою, Weterbildung. В лапках - бо той "потік" налічує аж 6 людей. Восени як буду там, дуже хочу розвідати що і як, бо з цим Вайтербільдунгом поки самі лише запитання і бажання відмовитись від кар'єри психотерапевта)))Новий Weiterbildung відрізняється від старого Ausbildung ось чим: Ausbildung1. Можна було вступати після магістратури з психології, Erziehungswissenschaft (наука про виховання) - на дитячого психотерапевта. А також якщо не помиляюсь то були інститути які приймали педагогів та соціальних працівників.2. Сплачувати потрібно самостійно (супервізії, особисту терапію, навчання в інституті) - кажуть, що дуже дорого.3. Після закінчення Ausbildung - апробація (іспит на отримання звання психотерапевта)Weiterbildung (реформу було прийнято в 2020)1. Стати психотерапевтом можна ТІЛЬКИ закінчивши магістратуру з клінічної психології (а вступити на неї можна лише після такого ж бакалаврату). Тобто тепер є загальна магістратура і клінічна, окремо2. Одразу після закінчення магістратури - апробаційний іспит і звання психотерапевта3. Подальше навчання + робота, типу як інтернатура у лікарів. За яку ХТОСЬ повинен навіть зарплату платити. Ну і оцей останній пункт - зараз найнезрозуміліший і реформою, вочевидь, не визначається. Тобто вже ті 2-3 випуски клінічних магістрів в основному зайняті тим, що ходять на демонстрації та намагаються знайти собі це місце Weiterbildung, а їх немає.Крім того, з квітня ставку психотерапевтам офіційно в країні знизили, аж на 4,5%. Для нас це - проблеми першого світу (бо там все одно більше 100 євро за годину виходить),але тенденція чесно кажучи надії не вселяє.Терапевтів буде менше і отримувати вони будуть менше, однак пацієнтів менше не стає. Дурість, недалекоглядність? Не думаю.Моя гіпотеза - розрахунок і план. Людей хочуть перенаправити в інші сфери, щоб заздалегідь правильно організувати неминучий наступ ШІ в психотерапію. Я маю на увазі, що психотерапія скоро на загальному масштабі витісниться якимось міксом з групи спеціалістів + ШІ, що сильно прискорить і - головне - здешевить більшість сьогоднішніх запитів до терапевтів.Що думаєте?

Ausbildungsambulanz - це місце, де дипломовані магістри-психологи навчаються психотерапії (за старою системою, яка діє до 2032 року). Навчаються вони не лише теоретично, а й працюють з пацієнтами. Отут я проходжу свою обов'язкову учбову практику 360 годин.Аусбільдунг на психотерапевта триває десь 3-4 роки, і спочатку половину часу ацубі (студенти) працюють в клініці (треба самому знайти місце), паралельно навчаючись (в основному блок-семінарами по декілька днів на місяць) в Ausbildungsambulanz. А другу половину - 1,5-2 роки - приймають пацієнтів тут же. Отримують так само від страхової компанії таку саму оплату за пацієнтів, як і апробовані психотерапевти, але клінічні випадки тут здебільшого не найскладніші.Далі я детально описую процес прийому і роботи з пацієнтами, який ми як практиканти супроводжуємо і спостерігаємо (треба натиснути, щоб побачити повний текст):Кожного дня з 10 до 13 години працює телефонна лінія прийому заявок на психотерапію. Розмова відбувається на гучному зв'язку і ми там завжди присутні, слухаємо, можемо самі приймати такі заявки (хто хоче і хто нормально німецькою говорить)). Розмова триває 15-30 хвилин і охоплює запит, очікування від терапії, наявні діагнози, прийом медикаментів, зручні години для терапії та ще купу запитань із спеціальної анкети. Іноді цей дзвінок неможливо закінчити, бо людині вочевидь поговорити немає з ким і часто клієнти майже одразу починають плакати чи навіть кажуть про суїцідальні думки чи навіть готовність. Майже на кожний випадок є спеціальний прописаний протокол що казати чи куди перенаправляти чи в якому стані не можна закінчувати розмову.Всі ці заявки і заповнені анкети раз на тиждень передаються супервізору-викладачу, який з них обирає ті, що отримають першу попередню зустріч (Erstgespräch). Тобто тут відбувається перший фільтр пацієнтів. Erstgespräch проводять найдосвідченіші студенти, які вже наприкінці свого навчання. Якщо пацієнт не проти, то хтось з практикантів може бути присутнім (я була пару разів теж). Там в основному відбувається стандартизоване клінічне інтерв'ю, щоб виявити гіпотетичні діагнози, подивитись на людину та зрозуміти, чи це - випадок для Ausbildungsambulanz.Раз на тиждень проходять "Erstgesprächkonferenzen" - збори терапевтів, що проводили ці перші зустрічі із супервізором, де вони обговорюють пацієнта, його запити, складність випадку та приймають рішення - ставлять вони його в лист очікування чи відмовляють. На цих зборах ми теж можемо бути присутніми.Два рази на тиждень проходять "Fallkonferenzen" - це вже про перебіг терапії. Студенти зобов'язані доповідати про свою роботу, що відбувається, що вони там роблять, чи є результати і тд. На початку, в середині та наприкінці терапії - напевно є правила, скільки разів чи як часто треба доповідати, тут я не в курсі. На ці збори ми теж ходимо.Також проходять групи. Кожний практикант повинен хоча б одну групу супроводжувати, бо там потрібна допомога (технічна - папір, вода, кімната, протоколи, відеозапис), а вони зазвичай ввечері, після 18ї відбуваються, тоже нечесно, коли хтось повинен сидіти до 20-21.00, а хтось о 16 вже додому.Крім того, в наші обов'язки входить робота з архівом (ми можемо читати всі абсолютно акти та слідкувати про перебіг терапії) та діагностикою. Пацієнти регулярно заповнюють всілякі опитувальники, і ми їх заносимо в спеціальну програму та оцінюємо - тобто видаємо терапевтам результати діагностики. Нескладна, але дуже специфічна робота, яку неможливо зробити без деяких знань щодо діагностики та користування цією програмою. Іноді терапевти запрошують нас на Verhaltensexperiment - коли у пацієнта є якісь страхи, наприклад, говорити перед аудиторією - ми можемо виступати такою аудиторією. Іноді треба просто мовчки проїхатись в ліфті з людиною. Іноді - задати якісь запитання і тд. В цілому дуже цікаво і практично, як воно там насправді, в житті. А найцінніше - купа кухонних інсайдів від терапевтів, студентів, інших практикантів щодо навчання, пошуку роботи, кар'єри і тд.

Всім привіт, мої любі друзі, колеги та шанувальники) У мене все добре, але було дуже приємно отримати декілька повідомлень в особисті із хвилюваннями.Після приїзду дітей та появи собаки структура розподілу мого часу, вочевидь, дуже змінилась, і я заклопотана шо те більченя. Але помітила це не одразу і намагалась звично утримувати та жонглювати всім, що є.Крім того, навчання увійшло в найактивнішу стадію - дуже багато читання, писання, іспитів (от зараз в цьому - вже четвертому - семестрі цілих 5!!! 😭, то не рахуючи семінари з виступами і презентаціями)Взимку на канікулах між семестрами я розпочала практику в Ausbildungsambulanz, думала потім паралельно з 4м семестром її буду продовжувати і вже зате потім буду вільна, але на першому ж тижні семестру почало сіпатись око і я попросила про паузу. Мені пішли назустріч і я дякувати вищим силам продовжу її в вересні, знов на канікулах.З Германовичем справили 4-ту річницю, собаці буде скоро рік (менше ніж за місяць), діти закінчують навчальний рік, старший закінчив школу. Клопоту не стає менше, а тільки більше))В цілому все чудово.Люблю, ваша Володимирівна ❤️

Клінічна психологія. ШИЗОФРЕНІЯШизофренія - один із найбільш стигматизованих психічних розладів. Про нього знають мало, тому навколо нього багато міфів: від “роздвоєння особистості” до уявлень про небезпечність. Шизофренія - це психічний розлад, який супроводжується психозами.Психоз - це синдром (група симптомів), що може включати:☑️ галюцинації (сприйняття без зовнішнього подразника)☑️ марення (переконання, які не змінюються навіть під впливом доказів)☑️ розлади Я та втрату зв’язку з реальністю (дереалізація, деперсоналізація, відчуття “чужих” думок).Симптоми поділяють на:✔️ позитивні - те, що “додається” (галюцинації, марення, дезорганізація);✔️ негативні - те, що “зникає” (зниження мотивації, емоційності, соціальної активності).У відомому "A Beautiful mind" ("Ігри розуму") про математика лауреата Нобелівської премії, що страждає на шизофренію, показано, що він має лише позитивні симптоми, але так не буває (романтизація та черговий міф)Розлад часто починається в підлітковому або молодому віці, але перша фаза (перші негативні симптоми) може розвиватися повільно, роками. У частини хворих буває лише один психотичний епізод (психоз) із подальшою ремісією за умови лікування та підтримки. В цілому 2/3 хворих мають хороші прогнози і можуть роками жити в ремісіі. Нам навіть розказували, що зараз тренують собак, які допомагають людині з шизофренією орієнтуватися на реальність: тобто, наприклад, пес може підказувати, чи предмет який людина бачить це галюцинація чи ні.Люди з шизофренією схильні до швидких (часто неправильних) висновків, до несприйняття аргументів і доказів, а також до нерозпізнавання почуттів та емоцій оточуючих.Шизофренія має сильну генетичну складову (найвищу після біполярних розладів) але - лише уявіть! - десь близько 80% всіх людей з психічними захворюваннями мали травматичний досвід і 25% з них мають симптоми ПТСР. Тобто гени можуть впродовж життя ніколи не прокинутись при благополучному житті без потрясінь.Всі симптоми, які є критеріями шизофренії - континуум. Тобто в якійсь (і не дуже малій) мірі зустрічаються у більшості людей - голоси, галюцінації, ідеї про переслідування або про власну велич. Пропоную задуматись))

Клінічна психологія. ПЛАЦЕБО І НОЦЕБО.Про плацебо всі, я так думаю, чули, але я розкажу деякі дивовижні подробиці, як, наприклад:☑️ що етичні стандарти вже давно не дозволяють обманювати пацієнтів, тобто часто учасники досліджень ЗНАЮТЬ, що приймають пустишку, і вона ВСЕ ОДНО ПРАЦЮЄ☑️ є таке поняття як "активне плацебо" - це речовина, яка спричиняє деякі симптоми, наприклад, сухість у роті або у носі чи якісь покалування - щось легке, але яке наводить учасника на думку, що він приймає справжні ліки. (В цих випадках пацієнту говорять "ви отримаєте або ліки, або плацебо з вірогідністю 50%")☑️ професор сказав, що 80% полегшень від антидепресантів лежить в площині плацебо 🤷Ноцебо - це ефект ПОГІРШЕННЯ самопочуття внаслідок прийняття плацебо. Є відомий випадок спроби самогубства пігулками-антидепресантами (США, 2007, Дерек Адамс), які спричинили справжні проблеми на фізичному рівні - тобто людину реально відкачували в "швидкій", аж поки не вияснили, що пігулки людина отримала в рамках дослідження і вони - порожні. Коли постраждалий про це дізнався, йому дуже швидко стало легше, але було - нагадаю - реально фізично дуже погано.Механізми дії плацебо:- Очікування (або надія у випадку відкритого плацебо)- Кондиціонування (той процес, який відкрив Павлов із своєю собачкою: пігулка = полегшення)- Спілкування з лікарем, з кимось, хто слухає (є експерименти, коли лікар був більше або менше уважний і "теплий", або пацієнт мав уявлення про його більшу або меншу компетентність) Ефект плацебо продовжують активно вивчати, але і - використовувати. Ефект лікування хронічного болю зберігається протягом 5 років після закінчення лікування!! Також був цікавий експеримент роботи з пацієнтами ПЕРЕД операціями - 3 групи:1. Стандартне лікування2. Группа підтримки (2 зустрічі по 50 хв)3. Група активного формування позитивних очікувань (2 зустрічі по 50 хв)Учасники з останньої групи набагато швидше вийшли з лікарні, одужали і повернулись до нормального функціонування.Отже, налаштовуємось на краще, друзі) Ваша Володимирівна ❤️

Вчора і позавчора я провела в психіатрії, на семінарі.Сам семінар був з біопсихології і присвячений темі стресу, але наша професорка там працює, тому ми всі (десь 30 людей) приїхали до неї туди.Це уні-клінікум, тобто належить університету, там купа лабораторій і ведуться численні дослідження. Здоровенна. Декілька будівель. Лише тільки у психосоматики декілька спеціалізованих відділень. Екскурсії клінікою, нажаль, не вийшло, бо там був хтось з вірусом. Зате одного пацієнта запросили до нас в групу і професорка проводила з ним типу первинну консультацію (це не був її пацієнт, тому вона справді нічого про нього не знала). Також вона проводила з нами короткі такі терапевтичні ігри, що "вмикають" в процес чи слугують першим джерелом інформації "оберіть три карточки" або "поставте фігурку на карті на місце, яке вам подобається". Також трохи розказала про роботу клініки, кількість персоналу/пацієнтів і всяке таке. Каже, що майже всі психотерапевти працюють на половину ставки в клініці, а половину - в праксисі, де заробляють))) зате в клініці легше працювати, бо працює команда, а в праксисі вся відповідальність на тобі.Принесла нам показати окуляри віртуальної реальності - чудові, дуже легкі (у моїх дітей декілька років тому був шолом, так в ньому довго не можна було бути - дуже важкий) і зручні. Вони за їх допомогою проводять медитації (я наприклад собі ввімкнула океан - просто казка, хвилі, чайки, шум моря) та працюють над фобіями (!!!) і мають (з її слів) дуже хороші результати.В цілому я просто нереально задоволена нарешті подивитись на це все зсередини.Отакий мені був подаруночок на день народження)

Канікули скінчились, сніг розтанув і шалена швидкість всього на світі знову увійшла в моє життя.Здається, ми зібрали достатньо даних для нашого експерименту 💪 вчора почали працювати з обрахунками. Дякую вам ще раз неймовірно ❤️В сусідньому університетському чатику, який називається "Першачки" (Erstis) несеться підготовка до першого іспиту із статистики.. то зі мною ніби вчора ж було, а вже рік промайнув.Навчання так само як і раніше захоплює. Брешу. Навіть більше, ніж раніше, бо я вже більше розумію))) ну і якісь результати вже бачу - але то на окремий допис.Діти звикли до школи, знайшли друзів, ходять із задоволенням. Минулих вихідних донька залишалась на ночівлю у своєї японської подружки 😱 а я була впевнена, що у них таке не роблять. Ми більш-менш вже оселились в новому житлі, залишились деякі дрібниці. Все (ну майже) нарешті знайшло свої місця. Мені дуже затишно і зручно тут, часто думаю і не можу зрозуміти як нам так пощастило.Тож канікули скінчились, сніг розтанув, а вчора в лісі - клянусь - ми з Рейчиком чули як співають птахи!

Навчання) Воно паралельно відбувається, нікуди не ділось. За місяць починаються іспити (всього 2 в цьому семестрі, та 2 роботи написати - це те що на оцінку). І паралельно ж з іспитами почнеться моя практика, вже вчора написали щоб я 13 лютого виходила, будемо узгоджувати обов'язки та робочі години.Сьогодні хочу вас запросити прийняти участь в моєму (нашому з отими відмінницями 🐐) експерименті.Вам треба буде прочитати 3 гіпотетичних випадка (німецькою): жінки, у яких є сиптоми, схожі на депресивні, але ми не знаємо, чи є у них справді депресія. Для кожного випадку треба буде оцінити 8 наслідків - 4 для потенційно хибнопозитивного діагнозу і 4 - для хибнонегативного.Вам не треба мати якоїсь спеціальної освіти або досвіду, вам треба лише зрозуміти що там написано і показати своє суб'єктивне ставлення до наслідків.Ми досліджуємо тут декілька моментів. 1️⃣Перший: збираємо оцінку помилок. Бо в кожному масштабному процесі може статись одна з двох помилок. Часто дуже важливо розуміти, яка з них буде "дорожчою", і це визначають от саме опитуванням, називається cost-elicitation. Спираючись на такі дані потім, наприклад, пишуться протоколи для лікарів - який бік треба детальніше виключати, а який - спокійніше.2️⃣Другий: ми досліджуємо тут зв'язок мови і "градусу" рішень. Тобто там є 2 набори текстів (кожний учасник отримає лише один набір, тому порівняти ви все одно не зможете) - випадки і симптоми ті самі, просто дещо інші слова використані. Будемо дивитись, чи люди, які прочитали перший набір текстів так само оцінюють наслідки, як і ті, що прочитали другий набір. Саме для цього вас запитають про ваш рівень німецької (одна з гіпотез: чим нижчий рівень мови, тим менше будуть відрізнятись результати в обох групах)Наприкінці буде віконце для Е-коду, то можна проігнорувати і натиснути "Далі" (то для студентів, ми зобов'язані пройти дослідження одногрупників)Ми з дівчатами будемо дуже вдячні 🙏 за ваш час (там десь 10 хвилин знадобиться). Це модуль Експериментальна практика, потім ми обраховуємо результати (статистичними методами)) і пишемо (кожна свій) звіт, на оцінку. Я потім покажу результати, якщо цікаво.Експеримент Ще раз заздалегідь дякуюВаша Володимирівна ❤️