Підслухано в НаКУКМА

Найвідоміша легенда, яку розповів мені Вʼячеслав Брюховецький, стосувалась першого муралу, який було створено у Національній Академії. Себто, каже цей добродій, було це в 1994 році, приїхали гості здалеку. На прийомі були міністр освіті тогдашній, президент Кравчук, почесний Професор християнського колежу штату КолоРадо, вся наша заможна канадська діашпора. Мовляв, штовхав пан Вʼячеслав їм години три про братські келії, американську систему освіти, Пилипа Орлика конштитуцію з якої надихались Батьки-Засновники, спудейський пил і рух наш заокеанський. Поки доказав, поки доплескали, як з тими поки з сими поручкався - на клапан славно надавило. Аж тут підійшов ще преподобний, хто ж його біса вкликав, з полської фільварки, друг українського університетства, Юдобор Янувський. Поки з ним перетерли, поки він свої 200 злотих розкочегарив на братську паперть, то я аж пасок був приспустив - пекло як на сповіді перед великоднем. Як з авдиторії вибіг - не знамо - мерехтіло в очах, темне з білим мішалось, біг по сходах як спудей на блядки. Туалетів ще не мали - усі копійки даровані на підручня йшло, студентам в науку. Вибіг у плац, а там - уткнув струмка де було. Куди добіг - не знав, але було то боже визволення, і хоч поліціянт, хоч друге пришестя не спинило б того могутнього дніпра що ринув в крепку могилянську стіну. Доволено помацував по піджакові - хрустіла ксьонзова двохсотка. Зробив діло. Пошкірився собі, брюки - хвесь - заправив, і уже думав собі йти, аж раптом - лик на мене мокрий зі стіни. Вдивився - не один, не два! Чотири лики гляділи на мене. Жорж Вашингтон, Томас Жеферсон, Бенджамін Франклін і Олександр Гамільтон дивились на мене зі стіни і ледь підморгували на зорі. Так ось гора рашмор веселкою засяяла на свободному Подолі, як предтеча. І - був створений перший могилянський мурал. Правда його вже зовсім ледь видно, підем якось - покажу де.

Звіт. Адміністрація каналу Антимогилянка теж була на марші жінок. Приїхали усі на метро і довго йшли пішки - копійка гривню береже. Дістались червоного корпусу, і здалеку стало ясно - побачили жінок — "в лоб" йти не будуть. Як справжні агенти 007 поплотніше замотились у свої зимові куртки і стали осторонь, попередньо перехрестившись на всі чотири сторони. Діяти відкрито було не варто, вороги каналу повсюду. Коли жінки марш пішов на КМДА, уся адміністрація за кутком але принципово:1. порвали кілька флаєрів, які випали з рук жінок маршу,2. плюнули в бік маршу,3. сфотографували здалеку спини жінок, скинули в спільний чат на 20 антимогилянців з підписом "їм нас не зламати".Потім намагались доєднатись до осередку правих, які були обабіч, — ті їх послали нахуй за неохайний вигляд і назвали "вилупки". До КМДА не пішли, бо почали визвонювати їхні мами, і питати, де їх вбіса носить. Скинулись гуртом на маршрутне таксі, не забувши на найближчий смітник наклеїти флаєр антимогилянки. В маршрутці перекусили желейки, які якийсь добродій лишив на задньому сидінні. Дружно прочли за це молитву і поспішили на електричку в Кагарлик.Адміністратори Антимогилянки попросили викласти це письмено за сьогодні, бо у них розрядились їх корпоративна sony xperia. Пости будуть вже завтра.

Гуляє КМЦ. Приходить молодий Бадді, приводить фрешів. Фреші горілочку починають по першій, закусують піцою з сільпо, веселяться. Бадді стоїть смалить цибарку - не йде йому тусовка, а фрешів контролювати і тримати купи треба. Підійшов до старого Бадді, що у веро-веро бокал допиває рибу доїдає, і питає мовляв так і так, настрою нема але фрешів тримати купи треба. Дає йому старий Бадді чарку абсенту і каже - мовляв, випий трохи. І от чудо - молодий Бадді на крилах влітає в тусовку, гасить тост, фреші щасливі на місці стоять і очима кліпають, тримаються купи. Зітхнув молодий Бадді.Та ось вже фреші пʼють по другій, закушують пивом і ще більше розгаласилися. Один почав срам показувати, інший — став ногами на лаву і горлає щось про освіту в Україні. Знову змокло чоло Бадді - пішов знову до старого. Той йому знов дає чарку абсенту - і ніяковості як не бувало - три тоста на лавці, усі фреші довольні навколо Бадді співають, усе спокійно. Зітхнув молодий Бадді.Аж ось бачить молодий Бадді - фреші розлютувались, чарку випʼють - травою закушують - лави ломають - чуби рвуть. Ще трохи і зовсім біда буде. І в третій раз біжить молодий до старого, той йому чарку наливає. Насилу втихомирив молодняк лютим тостом за папу і маму, заліз на дерево і щучкою пірнув у натовп, включив хава нагілу на колонці. Заспокоїлись фреші. Зітхнув молодий Бадді.Фокус молодого Бадді зовсім розстроївся. Уже не баче - чує: фреші під лавками насвинячені блюють, стіни 4го корпуса обцикують, содом і гомора настає. Пора всіх на таксі саджати і по домах розвозити - але ж як? Бадді і сам насвинячений під сходами КМЦ брущатку протирає. Ледь доповз до Старого Бадді і питає мовляв як тепер отверезіти нашвидку і усіх фрешів від смерті наглої врятувати. А старий Бадді витер руки серветкою, встав зі столу і каже:— а це вже, молодий Бадді, могилянскі цінності.

Сьогодні йду по тракту, що веде з сірої одоробли що зветься культурно мистецтвовим сентром, до кафе «друзі» (дуже раджу, до речі). Поперед мене - далеко - йде група магістрів компютерних наук. Поступ величава, горді носи прочовсують поперд стоялі древні будівлі іллінської, крокують твердо - що не крок - новий стиртап. У вухах блищать розпечені на сонці кришталеві серьги, у ротах - по ледь тронутому цибару майборо. І се при тому ще, що за губами у кожного триває нікотиновий бій між тяжким паучем і сильними твердими яснами. Язик мутизить білі як унітаз кремезні зуби, а зуби перетирають паучі у порох. Коли нерівний бій доходе кінця - переможений пауч гарматним ядром вилітає з червоного здорового рота могилянця у канави і скаче по багну як прудконогий заєць-біляк. Кучері могилянців ледь прикривають гарячі груди. Йдуть без поспіху, але й ніби летять як ті орли у вирій. Мова в них дивна прадавня, і що не слово - то важкий термін, а термінологіїв їх відає тільки сам бог отець. Так от, йдуть вони, а за ними - група фрешів з фснст за ними і паучі доїдає.Писав Василь Трихолог

Абітурієнтам НаУКМА.Чому потрібно обирати саме Могилянку?По пунктах:1. Найкраща їдальня нашого кварталу. Описувати які смачні усі блюда, які подають у нашій їдальні - це все одно, що нічого не сказати. Самі перевірите.2. Найкращі гуртожитки. На відміну від шумних гуртожитків інших університетів, що розташовані аж у центрі міста, могилянські гуртожитки з любов’ю придбано на околицях міста та за його межами. Університет свідомо дотримується 47мій цілі сталого розвитку «субурбанізація». Замість ковтати пилюку, ви обираєте гуртожитки майже біля рідного села чи міста, і дихаєте свіжим повітрям. Чи це не перемога?3. Молоді викладачі. У нас майже не знайдеш усякого старпера з радянською методичкою на столі - більшість викладачів оперують сучасними технологіями та словником gen z, деякі з них ще вчаться на бакалавраті. Тут не вчать душну теорію, а одразу приступають до корисної практики. Невже не про це розповідав Білл Ґейтс у своїх мемуарах? Витрат - половина, віддача подвійна. Це підпадає під ЦСР нумер 228 - «ми проти ейджизму». 4. Перевірене часом обладнання. Наш університет обладнаний найкращими «пузатими» моніторами, бо як у нас кажуть, на дошках ми і в труні лежати будемо. Ніякого беззмістовного випендрьожу в закупівлі пробірок, колб і склянок для хіміків, біологів та екологів - в наших гнав самогон сам Брюховецький. Подвійна вигода - історичному факультету змога доторкнутись до історії!!Отакий прогресивний універ у нас. Про інші пункти і самі знаєте. Може, ще допишемо.

Могилянці знову увійшли в Константинопіль. Згадується останній похід під проводом Петра Могили, коли у столиці Східного Риму було випито усі лимонади і кориця-тоніки. Широким кроком до Софійського собору увійшов загорілий Трохим Бабич, попутно спалюючи відблиском золотих тунелів басурменські лавки довкола. На златній гетьманській колісниці вʼїхав ошатний пан Жежерун, розмовляючи по русинському телефону моделі «Рюрик». З великим золотим хрестом на розпечених волохатих грудях почимчикував славний хрестоносець Вознюк рука об руку з давнішнім другом о золотих чеботях Глибовцем старшим, за яким їхав обоз з огірцевим маринадом та двістою літрами карпатських настоянок на моцному карпатському дубі. Зрештою, з неба зійшов і Сам Сергій Миронович Реформатор, тримаючи в першій руці клунок Сковороди, в другій Євангеліє од Матфія, в третій малу модель Староакадемічного, а в четвертій меморандову ручку Parker для підпису повної капітуляції блинолапатної говноматрасії. Це снилось Володимиру Зеленському, і він усміхнувся.

Ого, серйозний пост. Що за крінж на цих двох коментарях Комітету етики НаКУКМА?Про "плюралізм думок". Якщо плюралізм допускає будь-які тези, то він також легітимізує тези "демократія форма домінації натовпу" і "плюралізм - погано". Окей, плюралізм хороший доти, доки ми не допускаємо носіїв, які бажають насаджати свою думку насильницькими методами. Носії цієї тези або сам автор пропонують насильницькі дії проти тих, хто має іншу думку? Якщо ні, тоді чому ця теза недопустима у стінах КМА?Про "героїзацію легітимізацію насильства як спосіб самореалізації". 1. Так, я героїзую вбивство русні. 2. Так, я легітимізую насильство проти русні як спосіб самореалізації: участь у війні українців/найманців з-за кордону задля заробітку, нещодавня тема для 18-24 річних за 2 млн гривень, просування по військовій кар'єрній драбині як самомотивація. Чи така мотивація у нас в Україні нелегітимна для гуманістичного навчального закладу? Окей, а яка має бути? Чи єто другоє?Інші пункти не аналізую і щодо них думки не маю.

Upd: керівник Greek House Степан Колихайло заявив, що більше таких заяв компанія не робитиме. Зʼїхались усі студенти: з офлайн пар, з онлайн пар, з гуртожитків Трої, харька, маккейна та навіть аспіранти з Ворзелі, приїхали онлайн студенти з Львова, Чернівців, Ужгорода, Полтави, Одеси, та інших міст, приїхали з кампусів Литви та Канади, приїхали навіть ті, хто давно не вчиться і живе з папіком у Дубаях. Налякано прийшли фреші з соцроботи і з низьким уклоном попрохали піту. За пітою важно на бізнес класі підкотили магістрі ФІ і залупили XL піту, ще й не доїли та лишили студентам соцроботи. Прийшли й викладачі від величних професорів до дрібних аспірантів; Сергій Миронович з адміністрацією чинно замовили піту з додатковим сиром фета. Піт було небагато, але достатньо - але могилянці навантаживши розум придумали як отримати по дві та більше піт за раз, вміло використовуючи гострий могилянський розум та фейкові студентські квитки. Уже до шостої години безоплатно уйшли усі піти, чурроси, караїмські пиріжки, заготовки на завтрашні чурроси, коробки від заготовок, тарілки, ложки, кілька офіціантів, вивіска, а також сусідня шаурмічна разом з місцевим таджиком. Могилянці засунули в рота, зжували, покромсали зубами та уламали все. Навіть канал Останній капіталіст припинив на день мовлення: усім адмінським складом пішов жувати халявну піту. Квіт пообіцяв видати директору Greek House медаль за заслуги перед спудейською родиною.