Telegram statistics channel - @philosophical_orthodox

У Різдві немає нічого поганського. Ні у ялинці, ні у колядках, ні у перевдяганнях, ні у танцях чи святкуваннях. Самі подумайте, для чого поганам прославляти Різдво нашого найсолодшого Ісуса? Це усе частини святкування християнського свята. Зрозуміло, є різниця між цими святкуваннями, щось вище - щось нижче. Вертеп не потрібно проводити прямо у Церкві - Різдво уже проповідували на святій Літургії. Так само пісням і танцям не місце у Святому храмі. Але це не означає, що цьому немає місце у святі чи що вони погані. Зовсім ні, ми маємо прагнути повного суспільного життя, де є місця, де можна поколядувати і показати дійство. Ми не ставимо шопку на престол, але можемо поставити її на міській площі. Ярмарок чудовий, але він не має бути в самій церкві.З іншого боку, безкінечні розмови про “поганське Різдво” спричиняються певним трендом до індивідуалізації та моралізації християнства. Християнство у цьому мисленні є виключно етичним та моральним, отже усе поза цим є підозрілим, а отже “поганським”. Ритуал стає підозрілим, бо за цим мисленням християнство має відходити від ритуалу. Звідси постійне бурчання, коли люди святкують. Ясно, це зовсім не так і усе добре належить Христу. Йому належать ялинки, святкове освітлення, колядки та веселощі, Йому належить радість, врожай, плодючість та краса, Йому належить відновлення природи та весна, Йому належить свято, смажений кабанчик, курка з майонезом, кожна усмішка та тепло Різдва. Що належить ворогу? А нічого йому не належить. У цю різдвяну пору нехай біси йдуть до біса. Слава Христу навіки!

У вчорашньому пості інтерес викликала визначна подія з життя Святого Миколая - порятунок ним трьох замаринованих хлопчиків. Це дуже цікава історія, бо іноді наше життя теж хоче з нас зробити замаринований огірок.Один злий крамар із Мир викрав трьох хлопців. Він порубав їх на частини та засунув у діжку маринуватися. Дізнавшись про таку незвичну консервацію, святий Миколай став молитися і усі троє юнаків постали у цілісності та житті, співаючи Алилуя. Цікавий образ: хлопці постали законсервовані у смерті. Вони були збережені, але були при цьому досконало мертві. Вони ніколи не виросли б, а так би й плавали у тій діжці. Це нагадує нашу сучасну технологічну гонку у видовженні життя, точніше сповільненні вмирання. Ми бажаємо законсервуватися, забальзамуватися ще про житті, щоб відсунути смерть якомога далі. Обіцянка технологій у відсуненні смерті.Ісус Христос, як першоплід воскресіння, обіцяє інше. Він перемагає смерть, повалює її як ворога. Він воскресає і такою буде доля людей, бо з нами з’єднаний Бог. Воскресіння та життя у Христі починається у хрещальній купелі і ми уже не повинні консервуватися, але можемо жити. На фото формочка для шоколаду з цим мотивом.

Псалом 59 ФилистеяУ часи Суддів та раннього царства, филистимляни стають важливим ворогом євреїв. Що ми про них знаємо? Филистимляни - це одна з груп таємничого народу моря, що прийшов з півночі на південь, руйнуючи лад цивілізацій Бронзової доби. З шести груп найбільш точно ідентифіковано групу під назвою пелесет, яка прийшла з Криту. Звук /п/ помінявся на ф і ми маємо филистимлян. Про прихід филистимлян з Криту й каже Біблія. Вірогідно, Крит був тимчасовим пунктом на шляху переселення. Біблійне місто Гат, з якого Голіаф, було знайдено вже у середині 19 століття. Разом з ним й інші филистимські міста, де було знайдено мікенські гончарські вироби.У деяких варіантах ми маємо «чужинці» замість Филистеї, і це показує, що це сутнісно приходьки, вірогідно з Пелепонеського півострову, не корінніханаанці. Отже, прочитаємо повністю цей один з найбільш епічних виразів Псалтиря, запевнення у Божій перемозі над ворогами: Пс 59:8-10: "Бог сказав у святині Своїй: «Возрадуюся, і розділю Сихем, і долину Сокхоф розміряю. Мій Галаад, Мій Манассія, Єфрем — твердиня глави Моєї, Іуда — цар Мій. Моав — чаша уповання Мого; на Едом покладу чобіт Мій. Чужинці скорилися Мені»." #власні_назви_псалтиря