Source
ПЕТРУШЕВСЬКИЙ | А давайте про неприємне? Дрони-перехоплювачі — не панацея від реактивн...
13 400 Views/Reach
2026-10-08 08:54
Message №8168
А давайте про неприємне? Дрони-перехоплювачі — не панацея від реактивних «шахедів».
На мою думку, це тимчасове рішення. Вони матимуть свої збиття й займуть свою нішу. Але вкладати в них великі гроші з розрахунком, що вони надовго закриють цю загрозу, — ризиковано.
Як ми до цього прийшли? Трошки історії з Х @arturpitchband:
Усе почалося зі звичайних FPV, які стали застосовувати проти ворожих розвідувальних дронів. Згодом з’явилися спеціалізовані перехоплювачі: коптери — для швидкого злету й маневрування, літаки — для більшої дальності та тривалішого польоту.
Влітку 2025 року почали системно перехоплювати й «шахеди». Так сформувалася «мала ППО», яка мала дві основні задачі:
▪️ Не пускати ворожі дрони-розвідники в наш тил.
▪️ Збивати якомога більше «шахедів» дешевшими засобами.
Це ускладнило росіянам повітряну розвідку та змінило економіку атак: на дешевий дрон уже не обов’язково витрачати дорогу ракету.
Але перехоплювачі мають обмеження.
— Камері складно побачити ціль у хмарах і за поганої погоди.
— Зв’язок і керування залежать від радіоумов та вразливі до радіоелектронної боротьби — РЕБ.
— За ручного керування один пілот може працювати лише по одній цілі одночасно.
— Важко одночасно забезпечити високу швидкість, велику дальність і тривалий політ.
Що швидша ціль, то гостріші ці проблеми. Часу на перехоплення менше, а затримка відео чи команди може коштувати влучання.
Противник адаптується.
Росіяни збільшують кількість дронів, змінюють маршрути, висоту й тактику атак. Реактивні дрони створюють новий виклик: їх складніше наздогнати, а на реакцію залишається ще менше часу.
Маневрування цілі, бортовий РЕБ і хмарність додатково ускладнюють перехоплення. Тому окремі успішні збиття ще не доводять, що ми отримали стале рішення проти цієї загрози.
Що потрібно для надійнішого перехоплення?
▪️ Наведення, яке не залежить лише від камери.
▪️ Здатність самостійно наводитися на ціль хоча б на останній ділянці польоту.
▪️ Достатній запас швидкості, дальності й часу в повітрі.
▪️ В ідеалі — платформа з власним радаром, яка доставлятиме перехоплювач у район пошуку цілі.
Це вже значно складніша система, ніж дрон із камерою, яким пілот керує із землі.
Розвивати перехоплювачі потрібно. Але робити на них головну ставку проти реактивних «шахедів» — на мою думку, помилка.
Вони будуть частиною ППО. Очікувати, що вони стануть універсальною відповіддю на загрозу, яка постійно змінюється, — надто оптимістично.
На мою думку, це тимчасове рішення. Вони матимуть свої збиття й займуть свою нішу. Але вкладати в них великі гроші з розрахунком, що вони надовго закриють цю загрозу, — ризиковано.
Як ми до цього прийшли? Трошки історії з Х @arturpitchband:
Усе почалося зі звичайних FPV, які стали застосовувати проти ворожих розвідувальних дронів. Згодом з’явилися спеціалізовані перехоплювачі: коптери — для швидкого злету й маневрування, літаки — для більшої дальності та тривалішого польоту.
Влітку 2025 року почали системно перехоплювати й «шахеди». Так сформувалася «мала ППО», яка мала дві основні задачі:
▪️ Не пускати ворожі дрони-розвідники в наш тил.
▪️ Збивати якомога більше «шахедів» дешевшими засобами.
Це ускладнило росіянам повітряну розвідку та змінило економіку атак: на дешевий дрон уже не обов’язково витрачати дорогу ракету.
Але перехоплювачі мають обмеження.
— Камері складно побачити ціль у хмарах і за поганої погоди.
— Зв’язок і керування залежать від радіоумов та вразливі до радіоелектронної боротьби — РЕБ.
— За ручного керування один пілот може працювати лише по одній цілі одночасно.
— Важко одночасно забезпечити високу швидкість, велику дальність і тривалий політ.
Що швидша ціль, то гостріші ці проблеми. Часу на перехоплення менше, а затримка відео чи команди може коштувати влучання.
Противник адаптується.
Росіяни збільшують кількість дронів, змінюють маршрути, висоту й тактику атак. Реактивні дрони створюють новий виклик: їх складніше наздогнати, а на реакцію залишається ще менше часу.
Маневрування цілі, бортовий РЕБ і хмарність додатково ускладнюють перехоплення. Тому окремі успішні збиття ще не доводять, що ми отримали стале рішення проти цієї загрози.
Що потрібно для надійнішого перехоплення?
▪️ Наведення, яке не залежить лише від камери.
▪️ Здатність самостійно наводитися на ціль хоча б на останній ділянці польоту.
▪️ Достатній запас швидкості, дальності й часу в повітрі.
▪️ В ідеалі — платформа з власним радаром, яка доставлятиме перехоплювач у район пошуку цілі.
Це вже значно складніша система, ніж дрон із камерою, яким пілот керує із землі.
Розвивати перехоплювачі потрібно. Але робити на них головну ставку проти реактивних «шахедів» — на мою думку, помилка.
Вони будуть частиною ППО. Очікувати, що вони стануть універсальною відповіддю на загрозу, яка постійно змінюється, — надто оптимістично.