Після чергових заяв Сі Цзіньпіна і Дональда Трампа публічна риторика навколо відносин США та Китаю знову виглядає знайомо. Обидві сторони говорять про стабільність, партнерство і потенціал для покращення. Але роблять це так, що за дипломатією вже не сховати головне питання – боротьбу за першість.Сі Цзіньпін погрожує, що протистояння між Китаєм і США призведе до взаємної шкоди. Формально він пропонує США бути партнерами, а не суперниками. Та водночас дає зрозуміти, що хоче не просто нормалізації, а права визначати «правильний курс» цих відносин.Тобто Китай пропонує Вашингтону фактично визнати за собою статус рівного, а подекуди і претендента на провідну роль у цій парі. І навздогін цій тезі лунає погроза про необхідність уникнути «пастки Фукідіда» – сценарію, за якого суперництво великих держав завершується війною.Сліпі люди і тут побачать заклик до стриманості, але сама поява такого формулювання виносить тему великого конфлікту на поверхню. Особливо показово це звучить від країни, яка паралельно наполягає, що виступає винятково за мир і розвиток.На цьому тлі Тайвань традиційно вніс у картину більше конкретики, ніж обидві великі столиці. У Тайбеї прямо заявили, що головним джерелом нестабільності у Тайванській протоці та в Індо-Тихоокеанському регіоні є саме військова загроза з боку Китаю. Там також наголосили, що США неодноразово підтверджували чітку і тверду підтримку острова, а тайванська влада окремо подякувала Вашингтону за багаторівневу допомогу.П'ять років тому Джо Байден так само намагався говорити мовою логіки та раціоналізму із Володимиром Путіним. Що з того вийшло, і як добре та зустріч у Женеві переконала Росію в необхідності уникнути військової агресії – можете переконатись навіть зараз.ПЛ+С