Сьогодні з дружиною ходили записувати молодшу дитину на вересень в садок, а дорогою побачили дуже цікаву штуку. Зоокіперське око у мене вже налаштоване на пошук їжаків, бо навіть як я йду по справах, треба докопатись дорогою до кожного зустрічного колючого щоб перевірити як він. От і тут йдемо і я бачу боковим зором що в кущах хтось є. Дружина зразу волає на мене "фу! до мене!", але я уже поліз дивитись 😅Їжак доволі вгодований, гарний, тож тут я видихнув. Але що мене зацікавило - щільні листяні насипи у цих кущах, у яких явно був пророблений вхід і саме з якого їжак і з'явився, шурхотячи. Я спеціально сфоткав насип, і сусідній теж, він був більшим і там було аж два чи три входи. Інтуїція підказує мені, що це були гібернаційні гнізда, з яких якраз і повилазили колючі жопки. Під кінець фотографування, їжак вирішив що я вдерся у приватне життя і напфичав на мене, тож я побажав йому вдалого життя і втік. Отака вийшла зустріч з колючим із власною хатою в Києві. Бо їжаки - то невід'ємна частина міста.