Telegram statistics channel - @perl_channel

#історіївідПЕРЛиків 💗💚Після восьмого класу ми поїхали з однокласниками до Болгарії разом із нашою класною керівничкою. В один із днів вона підійшла до мене й сказала:— Наступного року ти будеш старосткою.Я подумала, що це просто слова, які ніхто не запам’ятає. Але у перший день нового навчального року вона зайшла до класу й спокійно оголосила, що все таки я нею стану.Так усе й почалося.Спочатку я не уявляла, що це означає — бути старостою. Треба було все тримати під контролем: записи, збори, повідомлення однокласникам, відповідати за дисципліну. Не завжди виходило, але з часом навчилася швидко реагувати й домовлятися з людьми.Десь у середині семестру наша президентка школи пішла. І раптом мені сказали:— А чому б тобі не спробувати замінити її?Я не була впевнена, що впораюсь, але погодилась. Спочатку це здавалося просто “щось нове”, але дуже скоро стало серйозною справою. Постійні збори, плани заходів, відповідальність за інших — усе це займало багато часу.Потім мені сказали, що треба долучитися до організації «ПЕРЛ». Я не дуже розуміла, навіщо, але пішла. Перші рази було незрозуміло, про що взагалі йдеться. Та поступово стало цікавіше — там були активні люди, нові ідеї, атмосфера, яка заряджала.Єдине, що заважало — брак часу. Постійно треба було обирати між навчанням, самоврядуванням і відпочинком.Але мені здавалося, що саме в самоврядуванні я вчуся реальним речам: домовлятися, організовувати, не боятися виступати.Рік минув непросто. Було багато моментів, коли хотілося все кинути, але я не здалася.Наступного року мене знову запросили долучитися до президентства. Якщо чесно, ентузіазму вже було менше. Я вирішила спробувати ще раз, але вибори програла. Було прикро, але й це стало досвідом.Я зрозуміла, що самоврядування — це не просто “бути головною”. Це про відповідальність, людей і постійний рух. І навіть якщо іноді не виходить, воно залишає після себе важливе — впевненість і навички, які залишаються назавжди.

#історіївідПЕРЛиків 💗💚У восьмому класі я усвідомила, що хочу брати участь у шкільному самоврядуванні. Саме тоді, завдяки випадковим обставинам, я почала працювати в музеї. З часом усе частіше долучалася до організації шкільних вистав, і в якийсь момент відчула, що хочу більшого.У листопаді мене запросили на “Лідерський форум 3.0”. Я вирішила, що це чудова нагода розпочати щось нове й масштабніше. Уже під час форуму я зрозуміла, що хочу стати частиною Печерської ради лідерів, і жодного разу про це не пошкодувала. Першим моїм івентом став “Basket Slay Cup”. Саме тоді я відчула, що знайшла справу, яка мене по-справжньому надихає.У грудні я приєдналася до аналітичного відділу та отримала посаду аналізаторки роботи відділів. Ще з самого початку я знала, що хочу працювати з табличками — це приносило мені справжнє задоволення.З кожним новим івентом, зборами і виїздом я закохуюся в Печерську раду лідерів усе більше й більше. Вона подарувала мені безцінний досвід, яскраві емоції та неймовірну кількість нових знайомств. ПЕРЛ — це ніби друге маленьке життя, яке дарує незабутні спогади й надихає рухатися вперед.

#історіївідПЕРЛиків 💗💚Ще на початку восьмого класу я не знала, що таке учнівське самоврядування, та й не цікавилася ним. Але, перейшовши в нову школу, я дізналася про ПЕРЛ.Восени 2024 року педагог-організатор нашої школи запропонувала мені відвідати захід «Лідерський форум 3.0». Спочатку я не зовсім розуміла його мету й навіщо мені брати в ньому участь. Та, отримавши безліч емоцій і вражень, я зрозуміла, що хочу стати частиною цього руху.На перших зборах я вже чітко знала, до якого відділу хочу долучитися, і з часом стала радницею голови аналітичного відділу. Саме тоді я відчула, наскільки важливим для мене є самоврядування. Воно стало простором, де я навчилася краще комунікувати з людьми, брати на себе відповідальність і знаходити рішення для будь-яких проблем.Крім того, участь у самоврядуванні допомогла мені повірити у власні сили та зрозуміти, що навіть маленькі ініціативи можуть мати великий вплив.Зараз я відчуваю, що знайшла своє місце — там, де можу розвиватися, допомагати іншим і робити щось справді корисне. Для мене це не просто досвід, а й нові друзі, теплі спогади та впевненість у тому, що я здатна змінювати світ навколо себе

#історіївідПЕРЛиків 💗💚Мій шлях у лідерстві та шкільному самоврядуванні розпочався у 8 класі, хоча тоді я й гадки не мала, що існують учнівські ради, такі як ПЕРЛ. Життя змінилося завдяки лідерському форуму 3.0, куди я потрапила, навіть не здогадуючись, наскільки це вплине на мене. Той день став справжнім поворотним моментом: дружній колектив, очі, що горять ентузіазмом, щирість і бажання творити зміни настільки захопили мене, що я відчула — хочу бути частиною цього руху.Після завершення форуму я вагалась, чи варто брати участь у роботі, але водночас щось всередині мене тягло вперед, і я не могла встояти, тож відвідала свої перші збори. Перші кроки в новому колективі були непростими: втягнутися в роботу, зрозуміти, як усе організовано, здавалося складним і навіть трохи страшним. Та все змінилося, коли я потрапила на свій перший захід. Лише після цього я обрала свій відділ — проєктний, і невдовзі обійняла посаду заступника голови відділу. Наразі я активно беру участь у роботі в раді та різноманітних заходах, де знайомлюся з новими, цікавими людьми, чиї ідеї та життєва енергія надихають мене рухатися вперед. Я стала більш відкритою у спілкуванні та сміливішою в рішеннях та діях. Знайшла те місце та тих людей з якими і відпочинок, і робота дарують задоволення, знайшла свою другу сімʼю, тут, у Печерській Раді Лідерів.

#growwithus 💗💚Як навчитися казати «ні» і чому це важливо?🙅Часто нам складно відмовити не тому, що ми справді хочемо погодитися, а через страх перед наслідками. Нас лякає, що після слова «ні» нас перестануть любити, засудять або розчаруються в нас. І саме цей страх — глибинний, знайомий ще з дитинства. Якщо змалку ми засвоїли, що любов треба заслужити правильними вчинками, «зручною» поведінкою, то відмова здається небезпечною — ніби ризикуєш втратити зв’язок із близькими.🗣️Але кожне «ні» — це спосіб подбати про себе. І навчитись цьому можливо. 1. Не відповідайте одразу. Візьміть паузу: «Я подумаю», «Дам відповідь увечері». Це допоможе почути свої справжні бажання. 2. Дозвольте собі емоції — страх чи сором. Вони не мають керувати вами. Запитайте: що я хочу насправді? 3. Відмовляйте просто й конкретно. Без грубості й без зайвих виправдань. Ви маєте право сказати «ні». 4. За бажанням — запропонуйте альтернативу, яка вам підходить. Наприклад, допомогти з пошуком житла замість поселити у себе. 5. Аналізуйте ситуації, коли вам вдалося відстояти свої межі. Світ не завалився, люди залишились поруч. А ви стали ближчими до себе.🫂Бути «зручним» для всіх — шлях до внутрішнього виснаження. Казати «ні» — це не егоїзм, а прояв поваги до себе. І ті, хто справді вас цінує, залишаться поруч.

#Книги_що_змінюють 💗💚«На західному фронті без змін» — про те, як війна забирає навіть не життя, а людяність.🪖Ремарк пише від імені молодого солдата Пауля Боймера, який разом зі своїми друзями пішов на фронт повним романтичних ілюзій. Вони думали про честь, героїзм, славу. Але дуже швидко зрозуміли, що насправді війна — це холод, бруд, голод і страх, що гризе зсередини.📖У книзі немає патетики чи пафосу. Замість цього — тиша окопів, сморід розкладу, короткі миті радості від шматка хліба чи чистих шкарпеток. І ще страшніше те, що після всього пережитого ці хлопці вже ніколи не зможуть стати «нормальними» людьми. Ця історія актуальна й сьогодні, бо показує справжню ціну війни — не тільки в жертвах, а й у зламаних долях тих, хто вижив.«Ми більше не юнаки. Ми втекли від себе, від свого життя. Ми — втікачі. Ми тікаємо від нас самих. Війна забрала у нас молодість, сім’ї, надії. Ми стали дивними, самотніми людьми.»🕯️Це одна з тих книг, після яких хочеться просто довго сидіти мовчки. І пам’ятати, наскільки крихке все людське.

Історія мого лідерського шляху почалася ще у 5 класі коли я стала міністром культури свого класу. Хоча ще до того у молодшій я була максимально активною і часто придумала ідеї для нашого класу з моєю вчителькою.Коли я стала міністром культури, я познайомилася з тодішньою президенткою своєї школи та раз на тиждень ходила на збори шкільного самоврядування. Потім почався ковід, війна і я зовсім перестала цим цікавитися.Проте у кінці 2023 року у нас в школі знову активно почало працювати самоврядування, особливо коли Родіон став президентом. Тоді я вже відчула бажання більше зануритися у цю сферу.Дві мої подруги з початку каденції Родіона вже були членкинями організаційного комітету 90 ліцею і на останні збори 2023 року я прийшла з ними просто посидіти. От саме тоді, коли всі передавали одне одному свічку в 37 кабінеті і розповідали як для них пройшов рік, я зрозуміла що хочу стати частинкою цієї команди.Після нового року я прийшла на ще одні збори і після них написала Родіону, що хочу стати частиною організаційного комітету. Він мені запропонував посаду заступниці проєктного відділу і я, звичайно, погодилася. Декілька місяців я так працювала і потім стала секретарем організаційного комітету. На початку травня 2024 року Родіон став віцепрезидентом ПЕРЛ і сказав що потрібно декілька людей від школи щоб ходити на збори. Я деякий час думала і вирішила піти і взагалі подивитися що це за місце. Коли я вперше прийшла, всі перлики виявилися дуже привітними і мені одразу сподобалась їхня компанія. Проте я ще не так впевнено себе почувала у ПЕРЛі та трохи нервувала. Потім вже все почалося, і я все більше і більше втягнулася в це місце: перший івент, перший захід на УЛК, неймовірні люди, досвід. У вересні 2024 року мене призначили секретарем і в ПЕРЛ, тому з тих пір я займаюсь документацією в нашій організації. Те, що я прийшла в ПЕРЛ кардинально змінило моє життя, я знайшла купу нових знайомих, друзів та людей які стали мені найближчими. ПЕРЛ, УЛК — це неймовірні місця з неповторним людьми і я щиро рада бути їх частиною.

#growwithus 💗💚Прокрастинація — це знайомий кожному стан, коли замість виконання важливих справ ми займаємось чим завгодно, тільки не тим, що треба. Але чому це відбувається і що з цим робити?🔍 Ознаки прокрастинації:-Постійно відкладаєш завдання без явної причини-Багато плануєш, але не починаєш діяти-Уникаєш складних задач-Боїшся невдачі-Не можеш організувати свій час🙌🏻До чого це призводить:-Зниження продуктивності-Пропущені можливості-Тривожність, стрес і навіть проблеми зі здоров’ям-Зниження самооцінки-Гальмування кар’єри🧠Причини прокрастинації:-Страх помилки або невдачі-Перфекціонізм — бажання зробити «ідеально»-Нечіткі цілі або відсутність сенсу-Депресія, тривожні стани-Уникання неприємних емоцій через завдання💬 Як із цим працює психотерапія:-Допомагає ставити реальні цілі-Пояснює, звідки береться відкладання справ-Навчає керувати емоціями і стресом-Підсилює навички самодисципліни-Дає підтримку на шляху змінПам'ятайте, що подолання прокрастинації - це важкий процес, тому важливо бути терплячим до себе. Робіть кроки у відповідному напрямку, і побачите результати!

#історіївідПЕРЛиків💗💚Мій шлях у лідерстві почався ще з дитинства — мені завжди подобалося брати ініціативу, організовувати. Я хотіла вести за собою, приймати рішення, відповідати за результат. У шостому класі я стала старостою — і це стало першим серйозним кроком у моїй лідерській історії. Тоді я ще більше усвідомила, як важливо будувати команду, створювати довірливу атмосферу та надихати інших.З часом внутрішнє прагнення бути почутою та щось змінювати переросло у свідоме лідерство — співпрацю, довіру, підтримку і розвиток разом із командою.Я завжди намагалась робити все на максимум, змагалась не з іншими — а в першу чергу з вчорашньою собою, щоб ставати кращою, змінювати світ навколо й підсилювати роль молоді в суспільстві.Але я ніколи не була одна. Завжди були ті, хто підтримував, вірив у мене, давав поради й навчав. Саме ці люди стали моїм найбільшим натхненням, без яких нічого б не вийшло. Вони — мої близькі, яких я щиро ціную.У вересні 2024 року я відкрила для себе ПЕРЛ. Спершу було складно влитися в новий колектив, але згодом всі стали дуже рідними. В лютому я стала креативною продюсеркою і зрозуміла: це не просто ініціатива, справжній простір можливостей. Тут я навчилася працювати в команді, помилятися, відкривати щось нове, втілювати мрії й йти до мети разом із однодумцями.ПЕРЛ — це про атмосферу довіри, дружби й спільних мрій. Тут я знайшла не лише команду, а щось дуже близьке до серця. І я дуже щаслива бути частиною цього шляху.

#історіївідПЕРЛиків 💗💚Для мене лідерство — це не просто роль чи обов’язки. Це стан душі. Це коли ти відчуваєш, що можеш змінювати. Це про знайомства, комунікації та команду.Моя лідерська історія почалася ще у 5 класі, коли я вперше стала старостою. З того часу я не припиняла бути активною частиною шкільного життя. Це стало для мене не тягарем, а можливістю — підтримувати, допомагати, організовувати. Це був мій перший крок до справжнього лідерства.У листопаді 2024 року я приєдналася до Печерської Ради Лідерів — і це було одним із найважливіших рішень у моєму житті. Спочатку все було нове й трохи лячне, але водночас захоплююче. Нові обличчя, проєкти, можливості. Сьогодні я маю честь бути заступницею голови соціального відділу. І скажу чесно — це те, що я люблю всією душею. Я обожнюю соціальний напрям: працювати з ідеями, створювати ініціативи. Я люблю лідерів поруч — сильних, натхненних, справжніх.ПЕРЛ навчив мене вірити в себе і в команду. Тут можна рости, помилятись, пробувати, і головне — залишатися собою. Бути лідером — це не про титул. Це про команду, яка хоче робити добро поруч.