Набір на лютневий книжковий клуб стартував😏Ну що, друзі, дочитали ми товстезного Ірвінга, натомились наспілкувались, тому в лютому вирішили взяти на обговорення «Країну снігу», книгу письменника, що будував свою прозу на естетиці тиші, першого Нобелівсього лавреата від Японії Ясунарі Кавабати. Поки ми все ще в країні снігу — вивчати «Країну снігу» буде атмосферно і цікаво. Книга маленька, прочитаємо її швидко, а тому додатково поговоримо про японську літературу ХХ ст., яка була маятником між японською традицією та модерністю Заходу. А також традиційно з усіма бажаючими продовжуємо читати і обговорювати цикл Марселя Пруста, бо разом йти цим шляхом самурая цікавіше❤️У нас буде промокод на книгу, розіграш екземпляру з моїми примітками, спільний чатик, де будуть не тільки Кавабата і Пруст, а й собаки/коти, меми, полички, приколи, цілодобова психологічна підтримка і просто веселе спілкування «як у вас справи» і 27.02 о 19:00 зідзвонимось на онлайн обговорення.Є два рівня участі: Максимальний — чатик + приймати участь в обговоренні на трансляції — 800 грн (місця закінчились)Стандартний — чатик + дивитись трансляцію з обговоренням — 400 грн (є можливість сезонної підписки на 3 місяці за 1000 грн замість 1200)Для участі і з усіма запитаннями пишіть в ТГ @aaliskaaa
За 20 хвилин до обговорення на книжковому клубі я усвідомила, що забула викласти сьогоднішнє відео, тому швидко кинулась на ютуб, поставила відео завантажуватись і задоволена приділила 2.5 години в зумі книжковому клубу.Виявилось, що завантажилось у мене чомусь тільки 30 секунд чорного екрану книжкових планів, які встигли назбирати настількі феєричні коментарі, що я це відео видаляти не буду😂🤌 вкотре кажу, у мене найкраща аудиторія!«Відео промайнуло непомітно😁»«Ви раптово завантажили МОЇ книжкові плани🤣»«Ну, принаймні ці плани 100% підйомні😂»«Це відео про картину Малевича, а не про книжки»«Шановне панство, це тимчасовий блекаут вютубі. То ж пʼємо свій улюблений напій і чекаємо»«які часи, такі і відео😅»«Особливо сподобалась по опису друга і третя книга. Візьму собі на замітку почитати😁»«Невгавний жарт»«Відео сподобалося але планів не дізнався😅»«чорний екран, то світло вже і в ютубівимкнули?)))»А я давно хотіла перейти на маленький формат для шортсів, тіктоків і рілсів! Експеримент вийшов!😂
Не знаю, що там сталось із психікою Одіссея за 20 років мандрів далеко від дому, але я за три тижні ледь з глузду не зʼїхала. Хоча, будьмо чесними, Одіссея не чекали вдома борщ, Дживс і сотні цікавих книжок, тому йому було трошки легше. Хто така Пенелопа в порівнянні з моїм песом? Без нього і тиждень — пекло.Помандрувала домівкою Гомера, улюбленим містом Фернандо Пессоа, а потім батьківщиною Кріштіану Роналду — один створював епоси про героїв, інший — про негероїв, а третій сам став героєм! Як вдасться — детальніше про подорож напишу в постах, але треба час, Гомер свої історії теж не за день створював!Що я тільки не бачила — собак, що літають, раків, що свистять, левів з хвостами скорпіона, жінок з рибʼячими хвостами. Тільки справжню людину так і не знайшла, хоча намагалась допомогти диваку з ліхтариком Діогену Синопському. Може якось іншим разом пощастить.По дорозі додому схопила якийсь вірус, тому ще й застомила ніс в царство Аїда, попросила прокатити мене в ящику на човні. Стікс сподобався менше ніж Атлантичний океан, та і атмосферка там якась непривітна: Харон надурив і здачу недодав, чорний навколо дуже гнітить, сморід застояний — квартирку відкрити би не завадило, ще й прокляті душі невпинно підвивають, на читанні ніяк не зосередитись. Тому я вчасно накивала звідти пʼятами, а як сувенір привезла кашель і температуру, яку не могла збити чотири дні.Не знаю, як у вас працюють алгоритми в тіктоці і чому здається, що весь світ читає дарк романи, але у мене все оточення повально прочитало «Підземний світ» Делілло, а відгуки різнились тільки кількістю слів «неймовірно». Давно хотіла заглибитись у якусь якісну масштабну історію, тому по приїзду одразу кинулась її читати. Ще й назва бадьоро натякає, куди я потраплю, якщо не буду ковтати гидкі пігулки, тому користь подвійна. Либонь мені було мало 750 сторінок маленьким шрифтом, взяла ще й другий том Пруста. В книжках персонажі хворіють, я читаю їх і хворію, світ навколо якийсь хворий. Тільки ви не хворійте, будь ласка.
Привіт, друзі! Час іде, роки змінюються, а безстрашні прустанти продовжують збиратись у книжковому клубі, щоб робити з непрустих книжок прості!😏Минулого місяця зʼясувалося, що ми все ж таки секта, але не бійтесь, маєтки в Лос-Анджелесі ми не захоплюємо, в токійському метро не їздимо, а просто багато говоримо про книжки😁❤️В січні ми будемо читати «Молитву за Овена Міні» Джона Ірвінга і розберемось, чому ця книга на одній сторінці викликає сміх, а на наступній сльози, чи найкращий персонаж Овен Міні з усієї світової літератури і чому да, і чи найкраща ця книга з усієї сучасної літератури і чому да😁❤️Додатково з усіма бажаючими будемо продовжувати читання циклу Пруста і обговорюватимемо «У затінку дівчат-квіток», бо разом не так страшно, а ще дуже весело і цікаво❤️🔥У нас буде спільний чатик, де буде не тільки Ірвінг і Пруст, а й собаки/коти, меми, полички, приколи, цілодобова психологічна підтримка і просто веселе спілкування «як у вас справи» і 27.01 о 19:00 зідзвонимось на онлайн обговорення.Є два рівня участі: Максимальний — чатик + приймати участь в обговоренні на трансляції — 800 грн (місця закінчились)Стандартний — чатик + дивитись трансляцію з обговоренням — 400 грн (є можливість сезонної підписки на 3 місяці за 1000 грн замість 1200)Для участі і з усіма запитаннями пишіть в ТГ @aaliskaaa
Не сакралізуйте новий рік. Все, що ви не встигли зробити, ви можете робити завтра. Це лише одна цифра в календарі. Не схудли, не прочитали, не зробили, не досягли. Є завтра, яка різниця, грудень це чи січень?Але як же бісить, що у нас менше можливостей, що у нас гірші умовини ніж у всіх, що нам треба старатись. А весь світ зараз на чілє. Що найпрекрасніші люди, яких я знаю, зараз далеко від своїх сімей, що люди, які заслуговують найкращого, мають боротись і терпіти. В яку справедливість вірити, як будувати віру? Але треба, і я вірю, що всі діти, які плакали на новий рік, отримають стільки хорошого попереду, що навіть і уявити складно. Що всі сімʼї, які переживають зараз, поки весь світ святкує, отримають найкращі роки попереду. Бо нащо тоді це все? Бажаю, щоб з кожним роком, світ доводив нам, що справедливість все ж таки існує. Щоб усе, через що проходили українці, все ж таки окупилось. Бо ви заслуговуєте на найкраще. Скільки книг я прочитала за своє життя, ніде не зустрічала людей краще. Ви неймовірні. Тримайтесь, будь ласка❤️
Хоч я і не Міндіч, але теж зникла і опинилась за кордоном. Тільки шкода, що без грошей😁Якщо ви знаєте способи відмовитись від пропозиції друзів відсвяткувати Новий рік в Афінах — розкажіть мені, бо я не змогла. Тому я швидко купила квитки, бадьоро спакувала речі і сіла на потяг, потім на трансфер, потім на літак, потім на дельтаплан, потім на собачу упряжку, потім на велорикшу, потім велорикша сів на мене… шлях самурая за кордон настільки втомлює, що постійно задавалась питанням — так мені вже потрібно було це старе каміння в Греції? За добу в дорозі у зеленого амбре смороду навколо мене зʼявилось своє зелене амбре.Найбільше в Афінах я хотіла подивитись на руїни, і хто б міг подумати, що я зустріну їх прям одразу в готелі. Власник апартаментів попередив, що зливати папір в унітаз не можна, бо старовинна грецька каналізація цього не витримає, і навіть розставив загрозливі вантузи по периметру. Підсластив пілюлю він чарівною новиною — тут є гаряча вода, на відміну від інших жахливих готелів! Тільки не попередив, що вода не тече, а скоріше крапає. Як то кажуть: під лежачий камінь вода не тече в Porto Pireo suites. І на камінь теж. І на кахлі у ванній. Я сподівалась від цієї подорожі отримати відчутний вплив Сократа, а тепер підозрюю, що перетворюсь на Діогена Сінопського — не буду митись і спатиму в бочці. «Якщо тіло не залежить від зручностей, то і дух вільний» — заспокоїла себе я, змила зелене амбре зі свого зеленого амбре і погнала в книгарню. Останніх три дні перед відʼїздом я пересувалась човниковим бігом між поличками і валізою — то докладала, то витягала книги. Якби я була настільки ж швидка і вправна у грі в наперстки — спільного із Міндічем у мене все ж таки було би більше. Майже взяла 6 книг (включно з товстим Прустом), потім знайшла свій здоровий глузд (перша шафа четверта поличка ліворуч) і зупинилась на 4 («Кільця Сатурна», «Обмірювання світу», «До маяка», «I love Dick»), швидко закрила валізу, сіла в таксі й впала в істерику, що мені не буде шо читати. Щоб ви не сумнівались — в перший же день я купила 5 книг і тепер не знаю, як це все везти назад. І це ще без подарунків!
Поки я волаю як ота Барбі з картини Мунка, а позаду мене все полихає, бо це ж завантажений дедлайнами десембер (див. минулий пост), все ж таки встигла читнуть ідеальний для книголюбів детектив!Емма Боварі начиталась книжок і вважала нудьгу помилкою світу, а не частиною життя. Дон Кіхот начитався книжок і створив сенс там, де його не було. А таємничий маніяк начитався книжок і вирішив вбивати людей, як у відомих детективах!І прекрасна ця книга не тільки тому, що Агату Крісті згадують всує ледь не на кожній сторінці, а за основу взяли мій найулюбленіший трилер (не буду спойлерити який, почитайте😏 реально, не знаю, що взагалі можна додати в цей жанр після ну ладно-ладно «Незнайомців у потязі» Патріції Гайсміт)А і тому, що головна ідея цієї книги — людина буквально начиталась книжок і зʼїхала з глузду! Ну хіба не прекрасно? А ще тут начитуються книжок і зʼїжджають з глузду агенти ФБР, які цитую «не виспались, бо всю ніч працювали над справою — читали «Таємну історію» Донни Тартт. Якщо якийсь маніяк почне вбивати за циклом «У пошуках втраченого часу» Марселя Пруста, ви знаєте, до кого відправляти агентів поліції🫡 Загалом, це прикольна книга для відпочинку і розваги якраз от для оскаженілої Барбі з картини Мунка в пекельному дедлайновому десембрі!🤘 Пішла далі джокерівськи посміхатись із скуйовдженим волоссям, а ви діліться улюбленими трилерами!🫶
Людська епоха контролю завершилася! (погодьтесь, не так страшно, коли вам кажу це я, але скоро вам таке виголосить чат джпт на невинний запит «рецепт грибної зупи», і от тоді начувайтесь!)Уявіть собі далеке майбутнє, де люди розсіялись по всьому космосу, а життя своє довірили машинам. Головний герой вилітає із завданням розслідувати вбивство в маленькій громаді монахів.Планетою, куди він прибуває, керує МАРФА — штучний інтелект, такий собі смарт-хоум, який не тільки забезпечує необхідні для виживання людини умови (розсуває штори і вмикає світло), але і вивчив усіх жителів настільки, що знає кожний їх крок. Дуже цікава детективна лінія твору — МАРФА знає, як краще, а тому вбивство відбулось з її волі — це був найкращий розвиток подій. Але найкращий розвиток подій для кого? Добрий великий Брат постійно слідкує за вами, щоб ви не впали, не покалічились, постійно аналізує інформацію і знає, як ви вчините далі. Отут підсвічується ще й етична складова цієї книги — потяг їде на пʼятьох людей, але ви можете скерувати його на непотрібного суспільству кульгавого безхатьку. Чи вбʼєте ви його своїми руками, щоб урятувати пʼятьох? Поки люди чешуть маківку, машина зробила би це не вагаючись. МАРФА не має співчуття, каяття і моралі. Вона — сухий аналітик, яка прорахувала усі варіанти і вирішила, що найкраще для всіх буде вбивство. То саме це відрізняє робота від людини? Що таке людина і де пролягає межа між нею і роботом? Коли чудовисько Франкенштейна перестає бути чудовиськом і чи мріють андроїди про електроовець? Добряче подумайте перед тим, як дати відповідь, з урахуванням того, що ви навіть своєму роботу-пилососу дали імʼя, емпатичні ви мої.Тут стільки цікавих тем, і це я ще не почала за страшні антропоцентризми і біоцентризми, прости господи!Не скажу, що книжка потрапить в улюблене, все ж таки мені ближче старовинний трупний душок некерованих Франкенштейнів, а не блискучий метал технологій, але ідеї тут шикардосні, мій котелок радісно кипів, свистів і підпригував, а детективна лінія — одна з найкращих за останній час!
Новина перша: я знайшла свій стиль. Називається «з ямах у мене ні гітари, ні мотоцикла, але в цій кобильці 15 кінських сил». Новина друга: одразу ледь не проміняла свій мото-стиль на зелений шкіряний плащ під крокодила. Виглядає офігенно! Але і 14 тисяч на моїй картці теж дуже мені пасують під колір очей.Новина третя: сьогодні сходила по книгарнях, бо майже усі мої друзі прокинулись сидячі від кількості подарунків під подушкою, я теж хочу. Спокусилась синім Андруховичем (це не те, що ви подумали, але як звучить!🙌), зеленим Гемінґвеєм, який, я впевнена, більше волів би бути синім, але шо він там знає, і жовтим Селінджером, який магічним чином стікається до мене додому по декілька примірників, і я нічого не можу з цим поробити, так складається! (Дякую, до речі, якабу for nothing! Замовила його декілька днів тому, досі чекаю).Новина четверта: я доросла жінка з грошима і свободою волі, а тому купила ще «Будиночки з історіями», і, скажу я вам, це була найкраща інвестиція 450 грн за останній час. Гортаю вже годину і тішусь як маленька дитина. Особливо сильно придивляюсь до житла втомленого від життя астронома. Цікаво, скільки оренда і чи є там поряд парковка.
Цікаве діло — вчора весь день намагалась вичавити із себе хороший відгук на «Мій рік відпочинку та розслаблення» і не виходило. Я вже злякалась, що забула, як відгуки писати (наче колись вміла), а потім спробувала крутити в напрям негативного, і машина завелась. Виявилось, ця книга мені не сподобалась😂Головна героїня задовбалась від життя і вирішила проспати рік на таблетках. Травмована Клаудія Шиффер вважає себе віндоусом, який просто треба перезапустити, і можна буде знову накачувати сімси з вірусами на свій диск D. Загадкова Мерсо, вона відсторонилась від життя так само як і герой Камю, і крутить у голові смерть батьків у надії хоч щось відчути. Сьогодні померла мама. А може, вчора — я не знаю. Потім закидається пігулками і лягає спати. На противагу диванній ніггілістці у нас є Рева, яка до абсурду і булімії підлаштовується під суспільні рамки (і не влізає туди, як і в розкішний одяг подруги) — але і тут теж розчарування, тому вона нескінченно напивається, ниє, блює і не дає нашій героїні спати. Ще є сучасний художник, який застаріло і для 2018 року є сатирою на сучасне мистецтво — він кінчає на картини і усім це подобається. Кал у музеї теж є, не переживайте, без нього глузування з сучасного мистецтва неповноцінне. Ще є колишній коханий-абʼюзер, який теж примітивно зайнятий тільки одним — пханням причіндалля до роту головної героїні, коли від нього очікується підтримка. Сперма на картинах, сперма у роті, волохаті лобки. Ви епатовані? Єдиний дійсно прикольний персонаж у цьому розмаїтті манекенів — божевільна психіатриня, яка ніколи не слухає, верзе дурниці і розкидається таблетками як дуже щедрий Морфей із Матриці. Намагайтеся спати на боці, коли це можливо. Нещодавно в Австралії провели дослідження, яке показало, що коли ви спите на спині, вам частіше сняться кошмари про утоплення. Звичайно, це не остаточний висновок, оскільки вони на протилежному боці Землі. Тож, можливо, вам варто спробувати спати на животі подивитися, що з цього вийде.Фінал виніс остаточно. Бо героїня як індик на Різдво напхалась пігулками, перезавантажилась і у неї тепер все добре, навіть можечок не дегенерував. Любить життя і годує голубів у парку.Почитала інтервʼю Мошфег, і вона там каже: я вірю, що тіло саме знає, як зцілитись, просто треба відключити мозок і свідомість, які забагато думають. Здається, божевільна психіатриня не такий вже і вигаданий персонаж.Для мене це псевдо-екзистенціалізм, вторинний «Під скляним ковпаком», посередня сатира, наївна спляча красуня-наркоманка, жалюгідна спроба шокувати, все вже жовано-пережовано, запила водою, лягла спати на рік від нудьги🤷♀️
TGLIST.COM.UA
