🪙 Шаг ламанийВсі вже чули новину про перейменування копійки на шаг? В усіх багато думок і коментарів з цього приводу, зокрема історичних. Мої пʼять копі шагів такі:Я не вірю, що наше слово шаг на позначення розмінної монети в будь-який спосіб споріднене з російським шаг — «крок».Останнє виводять від прасловʼянського кореня *sęg-, що дав також укр. сягати, рос. посягнуть. Перехід /с/ > /ш/ пояснюють асиміляцією в димінутивній формі сяжок, що потім підтягнула під себе й первинну сяг. (Це піднімає питання, чому цього ж не стало зі словом сажень, але менше з тим).Для російського слова шаг - «крок» ця етимологія має сенс. Однак для шага - грошової одиниці цього мало. Це занадто різкий значеннєвий зсув.Зміщення значення слова від фізичного «крок» до абстрактного «гроші» пояснюють перехідним етапом «ступінь чогось» (до речі, ступінь теж явно споріднений із словом ступати). Таким чином, кажуть, первинно шаг означав «найменший інтервал між величинами грошей». Але тут я вбачаю проблеми.1) Схоже за значенням та походженням слово ступінь зайняло позицію метафоричного значення «етап». Меншевживане шаг навпаки не закріпилося у ньому та не лишило по собі слідів у термінології (*шаг термометра? *шаг ртутного стовпчика? *шаг мінорного ладу?) чи фразеології (*ні шагу назад? *шаг у шаг?). Натомість у цих місцях маємо слова «ступінь» та «крок»2) Шаг бачимо тільки у фразах на кшталт «шагу ламаного не вартий», «ні шагу за собою не має» тощо. Вочевидь, це фразеологія, базована на грошовому значенні.3) Майже вся спадщина шага в українській мові стосується грошей. Я заглянув у корпус ГРАК і виявив, що принаймні з початку XIX ст. шаг вживають виключно як назву грошей. (Тут можна загадати й Котлервського: Еней за добрую науку, // Шагів з дванадцять в руку дав…)Роблю висновок: слово шаг існувало в українській мові тільки як назва грошової одиниці, і ніколи (або принаймні дуже давно) не вживалося у сенсі «фізичний крок ногами».То яке ж тоді походження назви нової назви монети? Воно набагато простіше та, на мою думку, логічніше. Ще Іларіон Свєнціцький висловив припущення, що це слово походить від назви іншої монети, що побутувала в східній Європі — «шеляг» (він же німецький шиллінг).Його вжиток в Україні знаходимо ще в літописах XIV ст. Пізніше валюту з такою ж назвою використовували в Литві та Речі Посполитій.Очевидно, можливе і двоїсте пояснення. Слово шаг, похідне від «шеляг» могло спокійно співіснувати зі словом шаг у значенні «крок», і обидва слова могли впливати одне на інше. Тим не менше, очевидно, що шаг-монета в українській історії має набагато менший слід, ніж шаг-крок. А ніж копійка — поготів.