2. Загрози з боку США: Трамп і його команда досі розглядають військові удари по наркотичних лабораторіях і лідерах картелів як один із методів боротьби з наркоторгівлею та фентанілом, що щорічно забирає тисячі життів американців.3. Опасності військових дій: мексиканські чиновники попереджають, що будь-який односторонній військовий акт США може призвести до катастрофічних наслідків для відносин між двома країнами. Це може заблокувати співпрацю між арміями і правоохоронними органами, що ускладнить боротьбу з наркотиками і злочинністю.А що таке Фентаніл? Це потужний синтетичний опіоїд, який у 50 разів сильніший за морфін. Він став причиною значного збільшення смертей від передозувань у США, де в 2023 році було зафіксовано близько 76 тисяч смертей, пов'язаних з цією речовиною. Основні поставки фентаніла в США надходять з Мексики, де його виробляють картелі, такі як Синалоа (це ім’я штату, який повністю контролюється картелем).Картелі і насильство в Мексиці:Злочинні картелі контролюють близько третини території Мексики, де місцева влада часто з ними пов'язана або не може ефективно протистояти їхньому впливу. За останні шість років більше 200,000 мексиканців були вбиті, а ще 50,000 зникли безвісти внаслідок насильства, пов'язаного з картелями. Для мене це звучить як дуже великі цифри — причому більша частина — це просто невинні люди, а не «бойовики» різних картелів!Мексика, здається, опинилася в центрі голлівудського бойовика, де замість супергероїв у головній ролі — Трамп і Шейнбаум. В одній руці у Трампа — загроза військових ударів, в іншій — фентаніл. А Шейнбаум, як справжній дипломат (або герой у поганому фільмі), намагається всіх заспокоїти: «Не буде вторгнення!» Але як би вона не запевняла, на горизонті блискають дронові удари, а на вулицях Синалоа все більше зникає людей, включаючи поліцейських і бізнесменів, які не вибрали правильну сторону. І ось тут питання: Трамп хоче видовищних «глобальних перемог» у вигляді гучних арештів, а Шейнбаум лише сподівається, що перемоги на землі зможуть запобігти вторгненню. Але для Трампа, здається, важливо не просто зниження злочинності, а видовищне знищення ворога.Огляд книгиУ кінці кожної колонки завжди буде короткий огляд важливої книги.Сьогодні говоримо про дуже відому книгу з економіки "Чому нації терплять невдачі" (Why nations fail)Це не просто чергова книга з економіки. Це як той випадок, коли тобі продають машину, яка виглядає круто, але насправді швидко їхати не вміє. На перший погляд, все прекрасно: автори, Дерон Аджемоглу і Джеймс Робінсон (недавні лауреати Нобелівської премії, до речі!), стверджують, що головна причина успіху країни — її інституції. Це відкриття звучить логічно, але варто трохи заглибитися, і з'являється багато "але".Суть книги досить проста: існують інклюзивні (ХОРОШІ) інституції, які сприяють розвитку, і екстрактивні (ПОГАНІ), які, навпаки, допомагають лише невеликій групі еліт. Прикладом першої є Південна Корея, а другої — Північна Корея. Теоретично це працює, але тут є кілька проблем.По-перше, автори акцентують на тому, що саме інституції є причиною розвитку, але не враховують, наскільки складно точно визначити, що є інклюзивним або екстрактивним. Також не враховуються інші аспекти, такі як культура чи технології. Наприклад, Південна Корея до 1990-х років була далеко не модельною демократією, а скоріше жорстким авторитаризмом з багатьма корупційними практиками, і можна з упевненістю сказати, що її успіх прийшов не тільки завдяки «інклюзивності». Якщо б їх економічна модель не спрацювала, ми б сприйняли ці інституції як надзвичайно екстрактивні.Книга безперечно цікава, але її наукова база залишає бажати кращого. Важливо визнати, що її ідеї стали популярними завдяки простоті та доступності, але це не робить їх повноцінними і незаперечними істинами.