Сьогодні ми з дружиною відзначаємо 19-ту річницю нашого шлюбу. Думаю буде доречно згадати Буття 2:24 як одне з найточніших пояснень Божого задуму щодо шлюбу. У кількох словах тут поміщається ціле життя: подорослішати, залишити, пристати, створити нову сімʼю і з роками ставати все ближчими. Наш шлюб - це не історія про те, що ми все це зробили правильно, а передусім історія про Божу вірність і благодать, яка тримала нас усі ці роки. Господь знову і знову вчить нас, що якщо ми хочемо мати хороший шлюб, то над ним потрібно постійно працювати. Потрібно вчитися слухати і не перебивати, говорити правду з любовʼю, прощати і визнавати свою неправоту, жертовно служити, берегти близькість і знову обирати одне одного навіть тоді, коли болить, а почуття не такі яскраві, як колись. Іншими словами, шлюб не будується одним великим рішенням у день весілля, а тисячами маленьких рішень любити протягом багатьох років. Я вдячний Богу за свою дружину, яка поруч зі мною всі ці роки. За радість і труднощі, які ми проходили разом, за те, як Бог через наш шлюб змінював нас обох, показував нам самих себе і вчив любити не лише тоді, коли легко. Сьогодні я з впевненістю можу сказати, що люблю Юлю більше як у день весілля.