Для Ірпеня 28 березня вже в третє має особливе значення — це день звільнення міста від російських окупантів і військових злочинців. Саме з цієї нагоди з самого ранку, о 7:00 відбувся молитовний сніданок священників, пасторів і капеланів м. Ірпеня у приміщенні Ірпінської біблійної церкви. Ми дякували Богові за Його милість що і через три роки після повномасштабного вторгнення більшого й сильнішого ворога ми існуємо, дякували за військових, які визволяли місто і за тих, кому це коштувало життя, дякували Богові за волонтерів і жертводавців, за всіх, хто сприяв відбудові міста. Ми молилися й просили у Господа захисту й збереження для військових, за повернення полонених, вздоровлення ранених. Просили мудрості для народу і для влади, щоб могли жити за хорошими цінностями. Ми також молились за капеланів і дітей, які постраждали від війн, за родини загиблих і тих, хто пропав безвісти…А після нетривалого спілкування за сніданком ми знову молилися — цей раз на майданчику поряд з Ірпінською Біблійної Церквою, де планується споруджувати християнський ветеранський центр для кожного військовослужбовця у нашій громаді, районі, хто потребуватиме допомоги. Як церква, ми глибоко переконані, що серед багатьох аспектів повоєнного відновлення, саме всебічна турбота про захисників має/може бути служінням кожної євангельської церкви.
20 березня ми згадуємо події початку повномасштабної війни і дякуємо Богові за те, що допомагає здійснювати неможливе. ОБПАЛЕНА, АЛЕ НЕЗЛАМНА🔹В останні дні лютого 2022 року, коли російські війська намагалися захопити Ірпінь і розпочалися запеклі бої за місто, наша семінарія поступово опинилася в зоні бойових дій. На той час у будівлі перебувало 42 співробітники і студенти і 11 їхніх дітей. 6 березня 2022 року, під час пішої евакуації міста, яку організували наші військові, усі, хто знаходився в семінарії, були змушені її залишити.🔸Попри це, будівля продовжувала слугувати прихистком для численних місцевих жителів, які ще залишалися в Ірпені. Щодня до семінарії прибували нові люди — жінки, діти, літні особи. Тут вони знаходили тимчасове житло, воду, їжу та можливість зарядити гаджети. А воєнна ситуація в місті ставала дедалі небезпечнішою.🔥20 березня 2022 року внаслідок цілеспрямованого мінометного обстрілу ворога будівля семінарії зазнала серйозних пошкоджень, а фугасні снаряди спричинили масштабну пожежу. Вогонь охопив дах, фасад, вікна та внутрішні приміщення. Пожежа тривала три дні. Унаслідок цього повністю згоріли дах будівлі та адміністративний офіс із меблями й оргтехнікою, значних пошкоджень зазнали навчальні аудиторії та кімнати гуртожитку на другому поверсі, а також вогнем і осколками було повністю понівечене приміщення кухні з усім оснащенням. На щастя, люди не постраждали.🪖28 березня українські війська звільнили Ірпінь. Як тільки з’явилася можливість, проректор з адміністративної роботи Веніамін Бринза повернувся до семінарії. Побачене викликало в нього глибокий розпач — здавалося, що 30-річна історія семінарії завершилася назавжди.Попри значні руйнування, завдяки Божій допомозі та величезним зусиллям співробітників, студентів, випускників, віруючих та інших небайдужих до долі семінарії людей протягом літа 2022 року вдалося відновити перший поверх будівлі. А вже у вересні було відновлено навчальний процес, і відбулися новий набір і випуск студентів – вперше ми робили це в умовах війни. 🔹Наразі ремонт і реконструкція будівлі все ще тривають. Сьогодні ми дякуємо всім, хто допоміг нам до цього місця і продовжує допомагати. Зокрема ми вдячні фондові Франкліна Ґрема, місії СЄТ, Трансвітовому радіо, підприємству Скло-Ресурс (Дубно), місії BMI (Віталій Сорокун), місії Майкл Ґотт Інтернешнл. А також окремим студентам та їхнім церквам: Волинському ООЦ ЄХБ, Реабілітаційному центру Ірпінської церкви «Благодать». Особлива подяка технічному персоналу ІБС, який виконав найбільше найбрудніших робіт.Ми віримо та сподіваємося, що будівля семінарії буде повністю відновлена. 🙏Дякуючи Богові, усі три роки в семінарії не припинялося навчання, відкривалися нові програми, здійснювалися набори та випуски студентів. На даний час у стінах семінарії навчається 318 братів і сестер. А вже з квітня 2025 року буде оголошено набір на новий навчальний рік. 🤲Молимося, щоб наша семінарія завжди залишалася місцем духовного підбадьорення для кожного студента та випускника незалежно від часу навчання.
«Чи можливе пасторування на відстані? У жодному разі! Пасти — означає бути буквально поряд.»Irv Busenitz, пастор, професор Старого ЗаповітуНаряд чи можна відповісти ясніше і зрозуміліше…І як боляче, що залишається чимало українських християн в розсіянні, які і через роки вважають себе членами своїх церков в Україні — не дуріть себе друзі, це самообман... Новозаповітна приналежність до громади можлива лише вживу, разом з іншими. ЩО РОБИТИ ВІРУЮЧІЙ ЛЮДИНІ, ЯКА ВИЇХАЛА І НЕ ЗНАЄ СВОГО МАЙБУТНЬОГО?1. Не важливо, що майбутнє невідоме, що немає такої хорошої церкви, як була ваша — але та, яка є у вас зараз, краще як ваша на екрані («церква в екрані» — це як БАДи замість обіду. Порівняння не досконале, суть очевидна). 2. Не важливо, що у новій для вас і єдиній в окрузі громаді немає фіксованого членства як у вас було — присвятіть себе цій громаді регулярним відвідуванням і служінням: це і буде ваш варіант членства не просто по букві, а по євангельському духу. 3. Вас є дві, три, чотири родини в окрузі? — збирайтеся в домашню групу, це вже варіант домашньої церкви, регулярні зустрічі якої є незрівнянно краще, яка ваша на екрані. 4. Ви з родиною опинилися у загубленому по європах містечку без жодної церкви? Переїжджайте звідти туди, де вже є віруючі, де вже є церква. Або вивчивши мову, благовістіть і формуйте з новонаверненими біблійну групу. 5. Ви не в церкві і вам байдужі попередні чотири пропозиції, бо себе заспокоїли чи то трансляцією, чи що вас не викреслили з членства в Україні, вам, швидше за все, потрібне відродження або духовне оновлення — бо якби у вас жив Дух Святий, Який є магнітом до живої спільності, то ви б уже давно приєдналися до групи відроджених людей. Живий християнин рахується з працею Духа Святого.
#ДякаБогуНеділя🔺Кожна людина за задумом Творця потребує день спокою. Найспокійніший у нашому календарі день так і називається — бездіяльним, тобто «неділя». Через те, що у багатьох цей день повʼязаний з законним вихідним, церква від початку закликає віруючих на зібрання. Бо для відпочинку людині важливо побути на одинці з собою, з Господом Богом, а ще з родиною і друзями. 💒 Церковне богослужіння в неділю як правило зачіпає (або мало б зачіпати) всі ці сфери: допомогти подумати про Бога і поклонитися Йому, за допомогою дзеркала Божого Слова поглянути на себе - подивитись/проаналізувати/покаятись/присвятити. І природньо подарувати собі зустріч з родиною та друзями. 🔺Християни не мають тих заборон щодо свого вихідного дня, як мали юдеї і через це, на превеликий жаль, заповнюють його так, що після такого вихідного бракує ще дня, щоб відпочити. А божественний задум для такого дня неймовірно простий: поміркуй про Бога більше, про себе і своє життя, проведи час з рідними і, якщо дозволяє час, друзями (П.З. 5,12-15; Лев. 23,3; Ів. 15,1-11). 🔺Найважче правило хорошої неділі — більше технічних речей, як їжа, прибирання, покупки, тощо, зробити заздалегідь. Так само ми категорично потребуємо дня, щоб відмовитись від перерівки пошти, новин, соцмереж — з цим мені найважче, визнаю. 🔺Друге найважче правило хорошої неділі — це зменшити благальних молитов, якими наповнений робочий тиждень і категорично збільшити молитов вдячності, хвали і поклоніння Суверенному Богові. Бо Він повний милосердя, добродії щодо нас — огляд тижня мав би наповнити нас хвалою. Власне спільне Богослужіння є найперше актом споглядання Бога, а тому хвали і поклоніння — бо лише тоді ми думаємо на справді про Всевишнього. Ні, молитву благальну не можна залишати, бо ми насправді залежні від Творця, але всім розумом розумію, що коли ми вихідні і оглядаємось назад і ще й разом, то це мали б бути надихаючі зустрічі поклонників, а не жебраків. Ну хоча б раз на тиждень — бо це моєму розуму потрібне таке натхненне спільнотне поклоніння, яке помандрує зі мною у тяжкий, робочий тиждень. 🔺Ісусове правило хорошої неділі — це послужити ближньому своїм духовним даром, доброчинністю, гостинністю. А тому неабияк вдячний усім, хто служить церковному і потребуючому народу у свій вихідний — ви є благословенням Божим для Його народу. 🔺Це про такий день осмислення і відпочинку, спільнотності і хвали захоплено пише Давид, пророчо оспівуючи Грядущого Месію: «Цей день особливим зробив ГОСПОДЬ, — радіймо та веселімося в ньому!» Пс. 118:24.
«Стокдейл (американський генерал, який був у вʼєтнамському полоні) кульгав і трохи волочив ногу, вона у нього не згиналася, так повністю і не відновившись після постійних тортур. Зрештою, коли ми мовчки пройшли декілька сотень метрів, я запитав: «А хто все ж таки не виживав?».— О, це просте запитання, — сказав він. — Оптимісти. — Оптимісти? Не розумію, — я був повністю спантеличений, тим більше враховуючи сказане ним за сотню метрів до цього.— Оптимісти. Це ті, хто говорив: «Так, ми вийдемо звідси до Різдва». А Різдво приходило і відходило. Тоді вони говорили: «Ми обов’язково вийдемо звідси до Великодня». Та Великдень також приходив і відходив ні з чим. А тоді був День Подяки, потім — знову Різдво. І вони помирали з розбитим серцем.Ми знову йшли мовчки. Потім він повернувся до мене і сказав: «Це дуже важливий урок. Ви не маєте права плутати віру в те, що зрештою ви переможете, — і ви не можете дозволити собі втратити цю віру — з необхідністю подивитися в обличчя найсуворішим фактам вашої теперішньої реальності, якими б вони не були».До цього дня у мене залишився у пам’яті образ Стокдейла, який переконує оптимістів: «Ми не виберемося звідси до Різдва. Майте це на увазі!» ( Джим Коллінз. Від хорошого до величного.)Який висновок для тих, хто в Україні?Нам категорично важливо дивитися в обличчя суворій реальності розуміючи, що ворог сильніший, багатший і більший, а також жорстокіший і підступніший. І водночас ми не можемо втрачати віри у перемогу і справедливий мир. Втрата віри забирає силу жити і боротись.
В Ірпінській Біблійній Семінарії стартувала всеукраїнська конференція перекладачів жестової мови «Посвята глухим»!🔹Відкрив конференцію і привітав її учасників ректор ІБС Микола Романюк. Він подякував присутнім за їхню посвяту у служінні та говорив про Ісусову нагороду вірним служителям з Марка 10,28-39. 🔹Після знайомства з учасниками конференції пастор глухих церкви «Дім Євангелія» м. Хмельницького Вʼячеслав Станіславов ділився темою про посвяту і відданість такому важливому і малопоширеному служінню, як переклад богослужінь жестовою мовою. 🔹Світлана Баклицька, декан факультету ІБС «Служіння глухим», який готує перекладачів жестової мови, продовжила конференцію фаховою темою про шлях розвитку жестової мови. 🔹Окрім навчальних тем, корисним для учасників конференції є ближче знайомство одне з одним, обмін досвідом та можливістю обговорювати теми, ставлячи питання промовцям. 🔹Радіємо, що більша частина служителів-перекладачів — це випускники факультету перекладачів жестової мови Ірпінської біблійної семінарії. Бажаємо кожному учаснику плідного навчання та корисних знайомств, бажаємо отримати важливі уроки, натхнення та духовне підбадьорення для подальшого служіння в церквах!
Сьогодні, коли до праці приступає обраний Президент США, не забудьте помолитися Господеві про пана Дональда Трампа. 🙏 Може дійсно Господь може використати його для пришвидшення мирних переговорів. Їх дуже треба і їх дуже страшно вести на умовах російського імперіалізму. 🙏 Що точно варто просити у Господа так це мудрості і йому і всім його радникам бо США уже багато десятиріч є противагою росії і її союзниками, які дихають на сусідів і світ однаковою ненавистю, смертоносністю і геноцидністю. 🙏 На сьогодні США — і уряд, і місії, і бізнес, і церкви, і велетенська кількість приватних осіб були і є найбільшими партнерами у виживанні України перед більшим і страшнішим ворогом — благослови Боже Америку. 🙏 Дуже варто помолитись про американські церкви, пасторів і віруючих, які сподіваються що Трамп поверне їм утрачений вплив, який насправді треба здобувати не політикою а загальним священством: побожним життям і невпинним всенародним свідоцтвом. У США як ні в жодній країні світу є прекрасна ними ж розгублена духовна спадщина. 🙏 Варто помолитись, щоб Господь Бог зберіг Президента Трампа він гордості і самозвеличення, що може спровокувати численні негативні наслідки. 🙏 Помолімося щоб президентство Трампа справді було миротворчим для світу як він про це проголошує. 🙏 Помолімося за українців у США, особливо за свіжу еміграцію, яка вже почала приживатись але може несподівано швидко почати процес повернення — це дуже не просто для людських долей. 🙏 Помолімося, щоб якщо Господь ще чекає зі Своїм поверненням, то щоб Трампове президенство прибрало найгірші економічни, політичні, моральні зрушення у амерканському суспільстві і посприяло якісному розвитку безперечно великої країни. 🙏 А ще наостанок, помолімося щоб Господь використав пана американського Президента для позитивного впливу на Українсього — щоб наші топ державотворці не бавились у боротьбу з корупцією, а поклали все для докорінної зміни системного корупційного світогляду і щоб викорінення корупції стало на найближчих 5 років першою справою на усіх рівнях. І про все це Господи Ісусе ми молимось, бо хочемо щоб Царство Твоє ширилось і щоб воля Твоя здійснювалась і щоб ми, Твої діти, при будь яких поворотах були готові Тебе проголошувати, за Тебе страждати і Тебе чекати! Амінь.
Пʼять жінок Ісусового родоводуЩо спільного у Тамари, Рахави, Рути, Вірсавії і Марії? — кожного разу починаючи читати Новий Заповіт з початку я зашпортуюсь за імена чотирьох, а в цьому році пʼятьох (+Марія) жінок з Ісусового родоводу у Євангелії від Матвія. Ось декілька думок, які прийшли при черговому розмірковуванню про спільні риси цих жінок:⭕️ Спільне те, що Господь захотів, щоб вони були в родоводі Спасителя. ⭕️ Спільне те, що всі чотири залишаються загадкою, чому саме вони є в родоводі Спасителя. ⭕️ Спільні рішучістю: Тамара ревнувала про виконання законного права; Рахав сховала розвідників-іноземців, пішовши на зраду свого міста; Рут виявила неабияку рішучість, щоб не покинути свекруху й послухати усіх її порад; Вірсавія була рішуча щоб сподобатись Давиду; Марія була рішуча у вірі й посвяті прийняти наднезвичайну пропозицію Ангола Гавриїла.⭕️ Спільне те, що до них, за аналогією з Марією, виявлена Божа благодать — неймовірна незаслужена милість. ⭕️ Спільне те, що Господь використовує кожну, попри їх особисті не прості ситуації і недосконалості, неспроможності й обмеження виконувати Божественну місію.Ймовірно ці жінки в родоводі Спасителя — це щеплення проти фарисейської дистильованої самоправедності; це підбадьорення для відваги в служінні й посвяті кожному християнину, не дивлячись на його власні обмеження; це усвідомлення практичної Божої благодаті, яка будь яке, навіть негідне, родить гідним і придатним у Господніх руках інструментом.
Що це таке?— Зруйнований девʼятиповерховий будинок. Де він знаходиться?— У Харкові. Що сталося з цим будинком?— На нього упала керована авіабомба ФАБ-500А звідки вона прилетіла і хто її скинув?— З Росії. Військовий льотчик російської армії. А що сталося з людьми, які були в тому будинку?— Більше 30-ти поранених. Двоє загиблих. Серед загиблих дитина. А для чого російські військові скинули таку велику бомбу на багатоповерховий будинок якщо там живуть звичайні люди?— Виключно у терористичних цілях щоб убити декількох, посіяти паніку і страшно залякати мешканців Харкова настільки, щоб вони в паніці втікали з міста. А для чого вони хочуть, щоб люди втекли з Харкова? — Вони задумали знищити й захопити Україну і тому їхня мета зробити місто не придатним для життя і паралізувати волю людей і силу чинити супротив. А для чого росіянам Україна?— Тому що вся історія Росії і уривки їхньої ідентичності збудовані на вкраденій в України історії ще на зорі їхнього зародження. Сьогодні ми їм потрібні як донори, бо без нашої історії і без українського народу Росія залишаєть загубленим в минулому пʼяним народом завойовників-злодіїв і насильників. А хіба серед росіян немає добрих, освічених, віруючих в Бога людей, які б змогли однодушно виступити проти загарбницької війни путінського уряду?Ймовірно такі люди є, але швидше за все вони такі ж пасивні злочинці як і максимальна більшість, чия мовчазна згода узаконює несправедливу й насильницьку війну Росії проти України а їх усіх робить співучасниками злочинів російських віськових і командирів. А що робити нам живим?Найперше молити Господа Бога про силу, відвагу і підтримку для захисників щоб вони успішно зупиняли ворога. Молитися про постраждалих і шукати як їм допомоги. Допомагати одне одному у вирішення питань будь якої складності. А ще нам потрібна втурішня сила й енергія, щоб жити далі і працювати і боротись. Але найбільше нам потрібна надзвичайна віра й глибоке відчуття залежності від Бога. Бо маємо вистояти.
Чому щаслива людина, яка уникає лихі товариства і прив'язана до Божого Слова порівнюється з деревом біля води посадженим?«І він буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєдчасно, і що листя не в'яне його, і все, що він чинить, щаститься йому!» Псалми 1:3 🔺як дерево завжди потребує живлення так людина віри завжди потребує Божого Слова;🔺дерево корисне: воно годує, надає прихисток, може зігріти — побожна людина завжди плідна на любов до ближнього і доброчинство;🔺дерево живе: воно росте, плодоносить — людина віри завжди росте і розвивається у богопізнанні і ефективній праці!Чому безбожний порівнюється з половою на вітрі?«Не так ті безбожні, вони як полова, що вітер її розвіває! Ось тому то не встоять безбожні на суді, ані грішники у зборі праведних...» Псалми 1:4-5 🔺зайве від пшениці, відходи — це людина свавільна і не підкорена Богові;🔺вона «легка», її підхоплює найменший рух і кружляє — така людина в постійному полоні і захопленні різних залежностей/ідей/філософій/фальшивих вірувань;🔺вона приречена — людина не підкорена Богу не може/не хоче/не винесе присутності побожних але й не знайде аргументів перед Божим судом.
TGLIST.COM.UA
