🇺🇦Український вплив на російську культуру. 1750 -1850 | Девід СондерсКласичне академічне дослідження, опубліковане 1985 року Canadian Institute of Ukrainian Studies (CIUS) при Університеті Альберти (Едмонтон, Канада 🇨🇦). Обсяг — 415 сторінок. Автор — британський🇬🇧 історик Девід Сондерс (David Saunders, нар. 1951), професор Ньюкаслського університету, спеціаліст з історії Російської імперії та українсько-російських відносин.Книга ґрунтується переважно на оригінальних архівних дослідженнях у Москві та Ленінграді (Санкт-Петербурзі). Сондерс аналізує роль українців, які свідомо ототожнювали себе з Російською імперією (лояльних «імперських» діячів), у формуванні російської культури в період 1750–1850 років.Основна теза:🔺Українці активно формували «російськість». Лояльні імперії українці (педагоги, клірики, письменники, журналісти, історики) не просто «асимілювалися», а модифікували розуміння того, що означає бути росіянином. Вони привнесли «рідні слов’янські» елементи, завдяки чому російська культура в столицях не стала повністю залежною від західноєвропейських (французьких, німецьких) зразків. Українська культура виглядала «більш своєю», «більш слов’янською», ніж космополітична культура Петербурга та Москви.Це допомогло створити доктрину «Офіційної народності» та ранній панслов’янізм. Українська тематика заполонила російську літературу 1820–1830-х, українські мотиви — в історичній науці, а українські вчені (наприклад, ті, хто подорожував іншими слов’янськими землями) заклали основу для ширшого слов’янського мислення. Тобто інтеграція України в імперію допомогла росіянам переосмислити себе не лише як «великоросів», а як центр слов’янського світу.Масштаб впливу вражає. Сондерс детально показує, як українці домінували в певних сферах: викладачі в університетах, редактори журналів, автори «дешевої» літератури, високопосадовці. Багато хто свідомо ототожнював себе з імперією і вважав, що «допомагає» росіянам стати «справжніми слов’янами». Це суперечить звичній картині «Україна — лише периферія, яку колонізовували».Вплив був тимчасовим і призвів до розбіжності. Найцікавіший поворот у висновках: до середини XIX століття українці та росіяни мали більше спільного, ніж відмінного. Але жорстка національна політика царизму змусила українців почати відстоювати власну окремішність — і саме тоді почалася справжня «дивергенція» (розбіжність), яку Сондерс описує в останньому розділі.@paliturka / Підтримати