sNaked Diary #УкрТґ | Пам'ятаю, як на початку ведення каналу мені намагалися дорікнути тим, ...

Пам'ятаю, як на початку ведення каналу мені намагалися дорікнути тим, що я дуже мало пишу про своє ментальне здоров'я.Потім мені намагалися дорікнути тим, що я не займаюся своїм ментальним здоров'ям.Особливо смішно це було через те, що канал я створила на фоні прийому антидепресантів. Я просто вперше в житті перестала відчувати себе унилим гімном і в мене вперше в житті з'явилися сили на щось крім того, щоб себе жаліти. Я тоді нарешті стала системно тренуватися, перестала переїдати та й задоволення від життя стала отримувати теж ледь не вперше в житті.Енівей. Потім всіх стало хвилювати, звідки в мене депресія. Популярний хедканон - тому що Дорм мудак. Бо чому ще мені мати такі трабли, правда?Неправда.Відкрию вам секрет.Депресія в мене ендогенна. Трохи спадковості: чи то мало серотоніну, чи то мало до нього рецепторів, чи то рецептори погано працюють. Про спадковість я говорю недарма, бо в мене є родичі з тим же самим розладом (але там все складно).Трохи їбанутого виховання, яке натурально зламало мені мозок і до депресії ще й подарувало підвищену тривожність. Взагалі, я неймовірно рада, що роки життя з моїми батьками залишили мені тільки це, а не біполярку, наприклад. Бо були всі шанси.Трохи травматичних подій в дитинстві, які дуже сильно вплинули на мій психічний стан ще тоді, але "діти легко все переживають", тому всі просто забили. Взагалі перша маніфестація депресивного розладу в мене сталась років в десять. Плюс-мінус рік, точніше не скажу, бо ніхто мене не діагностував, це я так ретроспективно вже дивлюсь. Я дуже добре пам'ятаю як одного разу прийшла до матері і сказала, що мені погано - занадто сумно весь час, настільки, що аж боляче дихати. Мати запропонувала мені не вигадувати, бо я занадто маленька, щоб так себе відчувати.Потім мені, звісно, покращало, потім знову погіршилось, потім покращилось, потім знову... Тригерило початок зазвичай щось зовнішнє і я радісно (ні) спускалася по спіралі.А потім в моєму житті з'явився Дорм, подивився на ці охуїтельні розваги мого мозку і відправив мене на терапію.З тих пір я навчилася менеджити свій стан, навчилася розраховувати ресурси, бо вилікувати це не вийде ніколи, тому потрібно пристосовуватись.Підбиваючи підсумки... А не знаю які підсумки тут зробити. Я ще багато чого можу сказати про власний досвід, але боюся скотитися в нікому не цікаве ниття.Отака хуйня, малята.