Адміністрація Язичницького Вісника вітає вірних Рідній Традиції з Осіннім Рівноденням!
У нашій праці "Слов'янська релігія. Індоєвропейський Спадок" ми писали:
Якщо Весняне Рівнодення у календарях багатьох традиційних культур було власне Початком Нового Року, то протиставлене йому Рівнодення Осіннє розумілося як Точка Переходу у Темний Період – Рік Рухається до Есхатологічного Часу, до Холоду Зими, Бурі Дикого Полювання та до Свят Шанування Предків (...) Так період Осіннього Рівнодення у культурах, які знають аграрне господарство, відбувалися Свята Врожаю та Містерії Хтонічних Богів (..), під час яких відбувалися жертвопринесення Духам Підземелля, Предкам та подяка Матері-Землі за Її Божественні Плоди.
Слов’янські Свята Врожаю, Які відбувалися у період Осіннього Рівнодення, відомі під різними назвами: Осенини, Жіноче Різдво, Свято Рожаниць, Богач та ін. Частина вказаних назв на культ Великої Богині та Її Іпостасей. Згідно із М. Еліаде, усвідомлення Містичного Зв’язку між Землею та Жінкою є однією із фундаментальних структур, однією з глибинних інтуїцій “аграрної свідомості” (...)
У традиційних суспільствах Європи здійснювалися жертвопринесення останніми колосками, які присвячувалися Хтонічним Духам, Предкам, Богам Смерті. Так шведи залишали останні колоски на полі у жертву коням Одіна. Слов’яни до XX ст. залишали останню жменю колосся “Волосу на бороду” – спадок архаїчних жертвопринесень Віщому Велесу (також пам’ятаймо про значення Волосся, Волохатості і Бороди у міфо-релігійному образі Велеса). З особливою пошаною слов’янські селяни ставилися до Останнього Снопу, який, можливо, осмислювали як Силу Врожаю або як Духа Врожаю, від збереження Якої залежала Плодючість наступного Року. Пошана однак не заперечує амбівалентного ставлення, яке пов’язане із Амбівалентністю Самого ж Сакрального та Містеріями Чаруючою і Жахаючою – в одних регіонах Останній Сніп намагалися чимдуж скосити, тоді як в інших його обходили стороною. Відома в Україні традиція створення Дідуха, Священного Символа і Втілення Роду, пов’язані із ритуалами Останнього Снопу.

Осіннє Рівнодення - Священний Час подяки Богам за Духовний та Матеріальний Врожай, який адепти Рідної Віри жертвують во славу Всемудрого Велеса. Нині ми з радістю повідомляємо, що сьогодні завершуємо працю над перевиданням нашої книги "Теологія Рогатого Бога" і невдовзі відправляємо у видавництво.
Во славу Віщого Бога Смерті та Великої Богині продовжуємо нашу Жертовну Діяльність - Розпалення Священного Вогню Язичницького Відродження. І бажаємо нашій аудиторії сил, міцності духу та мудрості.

Слава Язичницькому Відродженню!
Слава нашим Предкам!
Слава Рідним Богам!
Слава Великій Богині!
Віщому Велесу - Слава! Слава! Слава!

ЯВ