ЯВ - Язичницький Вісник | Християнізація слов'янських земель була довготривалим процесом, який с...

Християнізація слов'янських земель була довготривалим процесом, який супроводжувався військовим спротивом та неприйняттям чужорідного вчення. Внаслідок багатовікового змішання християнських та природних образів у народній свідомості вже охрещеного населення Давньої Русі сформувався феномен двовір'я, який визначив характер народної культури слов'ян аж до початку XX ст.Явище двовір'я на слов'янських землях не є унікальним. Змішання образів традиційної і нетрадиційної релігії відбувалося у кожного регіоні, де нетрадиційні релігії отримували державну підтримку (див. зокрема про язичницькі образи у зороастризмі та буддизмі). При цьому характер такого змішання у слов'ян має свої характерні особливості:1. Збереження елементів міфо-релігійних образів Рідних Богів у народному розумінні християнських святих.Ілію слов'яни шанували як Громовика і приносили християнському діячу у жертву бика. Іконографія Ілії зберігає характерні риси зображення Громовержця (зображення християнського "святого" на вогняній колісниці та ін.)Елементи міфологічного образу Велеса перейшли на образи Миколи, Власія та Сатани - так слов'яни вважали, що у Миколи є хижі вовки, які здатні розірвати того, хто їх побачить уночі (пор. із образом Дикого Полювання Вотана у германській міфології), а Власія називали "коров'ячим богом", що семантично пов'язано із "Скотій Бог" - так сказано про Велеса у "Повісті минулих літ".2. Існування розвиненого культу Предків та Духів місцевості паралельно із християнством.Архаїчне шанування Померлих у слов'ян, щорічні Поминальні Дні - язичницький спадок, який не був подоланий християнською церквою. Безумовно, сучасні східні слов'яни деградували і обряд поминання Предків нині забутий. У "Основах язичницької теології" ми писали:У давні часи пир влаштовували поряд із самою могилою, щоб покійник міг причаститися повноті життєвих сил, що вирують у безпосередній близькості від нього. Поширений на пострадянському просторі “звичай” наїдатися і напиватися на кладовищах, нерідко у супроводі співів попа, є деградованою формою древнього ритуалу культу предків, від якого не залишилося нічого святого (=нічого язичницького; язичницький за походженням ритуал, який нахабно краде авраамічна релігія, неодмінно вироджується). При цьому й досі слов'яни пам'ятають про існування Лісових і Домових Духів, а інколи (нині рідко) і з пошаною ставляться до Хранителів.3. Осмислення Природних Циклів крізь християнський категоріальний апарат і образи.Для охрещених слов'ян бібілійна історія про життя та смерть Ісуса Христа були не дійсно описом діяльності єврейського проповідника, однак описом життя Сонця і Самої ж Природи. Святкування народження Ісуса під час Зимового Сонцестояння, а його "воскресіння" у часи святкування Днів Помираючого і Воскресаючого Бога нерідко зумовлювали розуміння особи Христа як Солярного Бога Родючості. Цей феномен видатний релігієзнавець і традиціоналіст М. Еліаде назвав "космічним християнством"; дет. див. у Еліаде М. - "Аспекти міфу".ЯВ