Вважалося, що Дух лісу любить тишу (у евенків Сибіру, шорців та інших народів Алтаю під час полювання забороняється голосно говорити, сміятися), слухати казки (у якутів, бурят, нанайців, долганів беруть на полювання казкаря). Осетинський Афсати «вимагає», щоб після полювання мисливець щедро нагодував усе своє село. Зі зміною сприйняття протиставлення «селище — ліс» у дусі все більшого розрізнення «місто — природне середовище» (відповідно «культура — природа») змінюється ставлення до лісу та його Хранителя. У римській міфології Сильван (буквально «Лісний», «Лісовик») виступає як одне з Втілень Бога заміських місць Фавна. Для деяких традицій характерне прагнення культурного героя нейтралізувати охоронця лісу, а сам ліс вирубати для будівництва в рідному місті. Гільгамеш у шумерській поемі «Гільгамеш і гора живих» у супроводі п’ятдесяти громадян свого міста та семи богатирів — чудовиськ здійснює складний похід до кедрового лісу, рубає кедри та вбиває за допомогою чудесних помічників хранителя кедрів — чудовисько Хуваву.ЯВ