Padre Poltava | Майдан вимагає пам’ятіПро це важко писати. Бо кожне слово здається зам...

Майдан вимагає пам’ятіПро це важко писати. Бо кожне слово здається замалим. Бо будь-яка пафосна фраза звучить фальшиво, якщо за нею не стоїть життя. І тому сьогодні особливо хочеться менше говорити — і більше пам’ятати.Майдан — це не просто сторінка підручника і не річниця в календарі. Це живий нерв. Це досвід, який розділив історію на "до" і "після". Це екзистенційний бунт проти темряви — не лише політичної, а внутрішньої, тієї, що намагається переконати: "нічого не зміниться", "це не має сенсу", "бережи себе і мовчи".Тоді виходили не за гасла — за гідність.Не за рейтинги — за свободу.Не за політиків — за Україну.І багато хто заплатив найвищу ціну.Коли заплющуєш очі й намагаєшся знайти правильні слова, приходить проста молитва:"Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас".Темрява не зникає миттєво. Але страх перестає керувати. Бо пам’ять — це не про минуле. Це про відповідальність тепер.Ми живемо завдяки тим, хто віддав життя на Майдані, на фронті, за Україну. І це не пафос — це правда. І ми не маємо права жити байдуже. Не маємо права зрадити їхню жертву повсякденною дріб’язковістю, страхом чи втомою.Ми єднаємося в молитві з тими, хто вже відійшов.Ми дивимося на світ їхніми очима — і пам’ятаємо, що вони дивляться на нас.Ми не віддамо Україну темряві — ні зовнішній, ні тій, що намагається прорости в серці.Головне — не політичні декларації.Головне — пам’ять.Головне — справжня єдність.Бог і Україна.