Padre Poltava | Веселка серед зимиЗараз зима. Мряка, холод, майже немає сонця. Темрява...

Веселка серед зимиЗараз зима. Мряка, холод, майже немає сонця. Темрява, що стає ще густішою без електроенергії по 18 годин на добу. І іноді здається: веселку ми вже ніколи не побачимо.Але Біблія каже нам, що веселка — це міст між небом і нами, живий знак примирення з Богом.І йдеться не про погоду, а про серце — про те місце в людині, де Боже світло проходить крізь людську темряву й розкладається на кольори благодаті.Веселка — це явлення Логоса у розтрісканому світі.Мить, коли Боже слово торкається хаосу, і хаос перестає бути загрозою.Це коли мрак уже не має останнього слова, бо світло входить у нього так глибоко, що навіть краплини дощу починають співати.А ми бачимо тільки холод і потопи втоми, тривог, новин, які знову б’ють хвилею по серцю.І легко повірити, що знак примирення між небом і нами давно стерся.Але веселка не зникла.Вона просто більше не над головою — вона всередині.Ми збираємо її по уламках.По відблисках у серцях.У тих тихих кольорах співчуття, коли хтось тримає тебе за руку в найтемніший день.У погляді ближнього, який не відвертається від болю.У вірі, що світло проходить навіть крізь лід.Веселку ми складаємо самі:з людяності,з віри,з любові, яка вперто не хоче вмерти навіть узимку війни.І хоч на небі її зараз не видно,між Богом і нами міст все одно стоїть.Просто треба мати сміливість — побачити його всередині.Веселка — це ми, коли дозволяємо Богові пройти крізь наш біль і не розбитися.Це Церква, яка після потопу людської жорстокості все ще стоїть.Це Україна, яка після кожної ночі ракет встає зранку і каже:“Жити далі. Любити далі.”