Channel Padre Poltava - @padrePoltava - №4960
#Маршрутка_на_ТополькиСерія: “Прильоти, плитка і подарункові пакети”Полтава знову під обстрілами. Місто стогне, димить, ремонтує укриття за гроші ЮНІСЕФ і чекає, коли влада хоч щось скаже людським голосом. Але влада зайнята — у неї самопіар, тендери, плитка, пакети й нескінченні “робочі зустрічі з робочих питань”.Після чергового “прильоту” над містом знову з’являється знайомий звук — не сирена, а шелест піар-постів.Мудаки, що думають лише про вибори вітають вчителів. Роздають подарункові пакети. Пише у Facebook про “цінність педагогічної праці”. Люди беруть — бо що робити. Але десь між словами “дякуємо” і “з повагою” чується: “куплено за ваші ж податки”.А поруч — старі добрі схеми. Хотіли прокрутити світильники на 30 мільйонів, але щось пішло не так — виграли “не ті”. Тепер договорів немає, освітлення — теж. Але є відчуття світла, яке десь проривається крізь темряву — не з ліхтарів, а з людської впертості.У центрі міста знову зняли гарну плитку. Будують “безбар’єрний маршрут”. Куди — невідомо. Може, до світлого майбутнього. А може — просто в нікуди. Поки що бар’єри ті ж самі, хіба що дерева нові висадили. Це, звісно, плюс.На Монастирській горі починають ремонт серпантину. Схоже, влада нарешті вирішила піднятися вище рівня асфальту. Почали, як завжди, із перенесення мереж — тобто з викопування старого. Символічно.Тим часом “водоканальна війна” триває. Міська рада хоче воду без боргів, обласна — борги без води. І поки два управлінських Левіафани гризуться між собою, люди запасають каністри й молитви. Хто знає, може, вода в нас колись з’явиться раніше, ніж совість у чиновників.А в новинах хороше: повернулись наші — 205 українців із полону. Це — світло, справжнє, невигадане. Не те, що світильники на тендері.І біля найбільшого прапора області встановили табличку 18-й бригаді армійської авіації. Гарна ініціатива — з тих, де не соромно сказати: “Слава Героям”.А ще — звільнили чергового заступника міського голови. Як завжди — тихо, “одним днем”. Ще й посаду ліквідували, щоб не повернувся через суд. У нас це називається “оптимізація управління”, але пахне, як завжди, — підкилимно.І от стоїш серед Полтави — розритої, напівтемної, але живої. І розумієш: місто тримається не на чиновниках, не на плитці, і навіть не на комунальних мережах. Воно тримається на людях — тих, хто молиться, ремонтує, донатить, і не дозволяє втопити себе у зневірі.Полтава — місто, яке досі світиться, навіть коли вимкнене світло.Бо в кожному з нас поки що є, трішки його, невечірнього божественного світла.
4350
25-10-07 09:01