Padre Poltava | Ходиш до храму? Що ж, тепер найважче — не втратити Бога.Бо багато хто ...

Ходиш до храму? Що ж, тепер найважче — не втратити Бога.Бо багато хто приходить до Церкви — і губиться в деталях. Де повертатися, як тримати пальці, який пасок "канонічний", яка спідниця "достатньо благочестива", яка зачіска не спокушає. І починається храмова гімнастика з елементами дресс-коду. А серце десь позаду.Так от. Це не християнство.Це — релігійна підміна. Те саме, з чого Ісус виганяв торговців з Храму, сварився з фарисеями і розповідав страшні притчі. Бо обряд без серця — це ідолопоклонство. Це коли ти замість живого Бога поклоняєшся формі.І питаєш, як правильно: так чи так? А Христос каже: «Оце є діло Боже, щоб ви вірували в Того, Кого Він послав» (Ів. 6:29).Не "розставляли свічки по фен-шую", а вірували, жили в довірі, у стосунках, у любові.Бо віра — це не хреститися по шаблону, а жива єдність із Тим, Хто тебе полюбив першим. Це страх втратити любов. Загасити живий вогонь, і залишитись з димом.Хочеш знати, чи ти на правильному шляху? Ось критерій: "Любов довготерпить, милосердствує, не заздрить, не величається, не надимається..." (1Кор.13)Оце — твій щоденник духовного життя. Не вбрання, не суворість, не пафос. А любов.Якщо віра не веде до любові — вона веде в інше місце.Християнин — це не той, хто правильно перехрестився. А той, в кому живе Христос. Страшно не переплутати устав поклониів — Бог не образиться. Страшно знати купу молитов і при цьому зневажати ближнього. Страшно служити ідолу ритуалу.Ходи в храм. Але головне — не просто входь у двері будівлі, а входь у Життя. У Царство Любові.І там не питають, скільки разів ти був на вечірні. Там питають, кого ти навчив любити і кому ти себе приніс в жертву любові.