Хто не ризикує, той не читає «Амок» Артема Поспєлова 🙃 Абсурд і психоделія. Сюжет затягує й нагадує тріснуте дзеркало. Головні персонажі – марґінали з девіантною поведінкою, себто такою, що не відповідає загальноприйнятим нормам.Здоровило Рябий із вадами розвитку, наркозалежний і травмований складними відносинами з батьком парубок Мес, мовчазна і замкнута панянка Ада, яка чує дивні голоси й ріже собі вени.Все зрозуміло, аж доки не з'являється Кролик Ло. «Хто цей Кролик Ло? Яке ще Шоу Кролика Ло? Що відбувається? Де я? Заберіть мене звідси!», – волало моє читацьке Я. Але поступово цей абсурдно-буфонадний Ло почав нагадувати Кролика з «Аліси в Дивокраї».Рябий, Мес та Ада стали піддослідними кроликами у психологічно-соціальному експерименті – наверненні їх до нормального (?) людського життя. Чи могли вони уникнути розпаду власної особистості? В момент розв'язки межа між нормальним/ненормальним, реальним/вигаданим, надією/відчаєм іще більше стирається. Цей світ жахливий, з нього варто тікати.💬 Читали? 🤔