«Суспільна відповідальність театрів має бути пропорційною до об’єму фінансування, яке вони отримують від держави чи місцевих громад (себто платників податків). Якщо театр ставить лише консервативний мейнстрім, «безпечні» вистави чи перевірену класику, бо вони добре продаються, або до нього можуть потрапити лише платоспроможні мешканці великих міст – значить, ніяким "національним" він не є.»Шалено цікава лекція відбудеться вже завтра в Молодому театрі разом з Володимиром Шейко, генеральним директором Українського інституту з 2018 року, фахівцем із менеджменту культури, культурної дипломатії, маркетингу і комунікацій.Розберете поняття «національного театру». Що означає цей статус сьогодні, окрім престижу і відносної заможності? Якщо нація — це спільнота, об’єднана усвідомленням спільності, то як театр може працювати з її складністю та неоднорідністю: представляти націю в усій різності, підтримувати невидимі й маргіналізовані групи та водночас формувати простір спільного досвіду?Поміркуєте про розмежування між театром як традиційною культурною практикою — часто обмеженою застарілими уявленнями про “норму” — та театром як простором трансгресії, ризику і творення нової художньої мови. Іншими словами: де проходить межа між театром як ремеслом чи розвагою і театром як мистецтвом?Насамкінець спробуєте відповісти на питання: який український театр затребуваний і цікавий за кордоном та яку цінність він створює для культурної дипломатії.‘Theatre is there to lead public taste, not to follow it’ – писав британський драматург Девід Хейр, а ми підтримуємо цю думку і чекаємо, щоб вона нарешті запрацювала і в Україні.🗓Коли: 27 травня, 18:00📍Де: Молодий театр, вул. Прорізна, 17Квитки можна придбати за посиланням